Учора минуло сто днів діяльності антитерористичної коаліції, що ознаменувалося передусім процедурою передачі влади новому тимчасовому уряду Афганістану на чолі з Хамідом Карзаї. До цієї дати в Сполучених Штатах і Великій Британії були підготовлені спеціальні доповіді, в яких розповідалося про досягнення міжнародної коаліції. І нарешті, навколо сотого дня війни з терором пролунало кілька заяв, у яких говорилося, що, по-перше, операція триватиме, доки не буде знайдено терориста номер один — Осаму бен Ладена, і по-друге, визначено потенціальні цілі для наступної стадії операції — Сомалі та Ірак. У цей день ООН схвалила направлення до Афганістану міжнародного миротворчого корпусу на чолі з британськими військовослужбовцями, який отримав назву Міжнародні сили безпекової допомоги (ISAF). Перший загін британського контингенту вже вилетів до Афганістану. «Наша боротьба з тероризмом буде тривалою та складною місією. Ми вже виявили свою рішучість витіснити бич тероризму за межі наших суспільств», — заявив з цього приводу у своєму різдвяному привітанні генеральний секретар НАТО лорд Робертсон.
Якраз на сотий день операції Україна, як повідомляється, дістала подяку за свою активну участь у міжнародній антитерористичній коаліції (яка проявилася передусім у наданні повітряного простору для транспортних літаків американської авіації) від держсекретаря США Коліна Пауелла, яку він висловив у телефонній розмові з міністром закордонних справ України Анатолієм Зленком. Президент України Леонід Кучма заявив, що, беручи участь у заходах по боротьбі з тероризмом, Україна виконує обов’язки не лише перед світовим товариством, але й перед власним народом.
ЗДОБУТКИ КОАЛІЦІЇ
Одинадцятого вересня, говориться в доповіді, підготовленій Сполученими Штатами, терористи напали на свободу. Світ відповів безпрецедентною коаліцією проти міжнародного тероризму. Здобутками перших ста днів операції американські аналітики вважають: знищення «хватки» «аль-Каїди» (організації, керованої бен Ладеном. — Ред .) шляхом усунення від влади Талібану, переривання глобальних операцій «аль-Каїди» та руйнування мереж її фінансування, знищення її навчальних таборів, допомога «невинним жителям Афганістану» одужати від панування терору, допомога афганцям у подоланні розбіжностей заради створення нового перехідного уряду, який представляє всіх афганців, у тому числі — жінок.
Мовою цифр це може бути представлено так: зруйновано 11 навчальних таборів для терористів і 39 командних пунктів талібів.
Вісімдесят дев’ять країн надали американській авіації повітряний простір, 23 країни погодилися допустити американські війська на свою територію. Серед них, до речі, Таджикистан. До цього, очевидно, можна було б додати, що лідери Таджикистану та Узбекистану, що в перші ж дні погодилися підтримати очолювану Сполученими Штатами коаліцію, відразу ж отримали практично світову рекламу. До речі, Україну до участі в «справжній війні» в Афганістані не запрошували.
У 142 країнах, говориться в доповіді, заморожено рахунки терористів та організацій, при цьому Сполучені Штати заморозили рахунки 153 груп, пов’язаних з терористами і заблокували $33 млн. на рахунках терористичних організацій. Очевидно, предметом особливої гордості має стати те, що з жовтня Сполучені Штати надали афганцям гуманітарної допомоги на $187 млн., до Афганістану з різних країн було доставлено продуктів харчування обсягом 127 368 кубічних метрів. Очевидно, витрати на боєприпаси та засоби їх доставки до оприлюднених зведень не увійшли. Так само як і ціна враження помилкових цілей, так само і як і те, що число загиблих внаслідок операції не підраховане.
ПОДАЛЬШІ КРОКИ
Вони невідомі, можна говорити лише про спекуляції навколо дбайливо організованих «витоків інформації» з Білого дому та Пентагону. Передусім ідеться про те, що без схоплення бен Ладена про кінець операції говорити не можна. Щоправда, при цьому завжди додається, що боротьба триватиме аж поки не буде знищено всесвітню терористичну мережу. Отже, Афганістан, де, здається, місцевий осередок «аль-Каїди» дійсно знищено, стає лише першим пунктом. Щодо наступного місця проведення міжнародної операції, то спочатку говорилося, що удару повинні зазнати всі країни, що підтримують тероризм. Потім час від часу лунали й конкретні назви — Судан, Ірак, днями — Сомалі. Тут, як вважають у Вашингтоні, можуть переховуватись бойовики «аль-Каїди».
Держсекретар США Колін Пауелл в інтерв’ю «Вашингтон Пост» намагався дещо пом’якшити акценти щодо того, що наступною ціллю стане режим Саддама Хусейна в Іраку. За словами Пауелла, який був начальником Об’єднаного комітету штабів під час війни в Перській затоці, військовий успіх в Афганістані зовсім не гарантує подібного результату в Іраку, і модель дій в Афганістані не може бути використана в Іраку через різні режими і різні військові можливості двох країн. Але «Ірак завжди залишається на нашому порядку денному, — заявив при цьому Пауелл, — ми постійно переглядаємо наші плани». У всякому разі, як можна зрозуміти, йдеться про те, що на фоні глобальної антитерористичної операції Сполучені Штати дійсно не проти змінити правлячий у Багдаді режим. Який, до речі, дійсно користується суттєвою підтримкою іракців, і антиамериканські настрої в іракському суспільстві на сьогодні вважаються домінуючими. Проте держсекретар Пауелл дав зрозуміти, що вважає більш актуальною сьогодні операцію в Сомалі. Причому, підкреслив Пауелл, не проти Сомалі як держави чи уряду, але проти місця, де тероризм може знайти притулок. Він, до речі, як вважається, був противником нанесення серії авіаударів по Багдаду, на яких наполягав Пентагон.
ПОБІЧНІ ЯВИЩА ПЕРШИХ СТА ДНІВ
Очевидно, головним результатом перших ста днів операції насправді можна вважати беззаперечну перемогу інформаційної політики Сполучених Штатів. Як би до цього не ставитися, але тільки ті новини, що стосувалися операції, і тільки в бажаній для Вашингтона інтерпретації займали чільні місця і прайм-тайм у новинах світових ЗМІ. Вже на цьому фоні не могли не статися інші зрушення — в ході операції, зокрема, для Вашингтона став дружнім режим пакистанського президента-генерала Мушаррафа, який, незважаючи на протести серед свого населення, відразу ж пітримав зусилля коаліції. Міжнародне визнання і списання боргів того вартувало. Зараз, до речі, в Ісламабаді розміщується один з трьох прес-центрів міжнародної операції. На цьому ж тлі виявилися забутими досить серйозні тертя між США та їх європейськими союзниками. І більше того — розпочалося розмороження стосунків між Вашингтоном і Москвою, що дійсно може призвести до кардинальних змін у системі міжнародних відносин, все ще базованій на ідеології ядерного стримування. Найгірше тут те, що за якийсь час про Афганістан, який довго був випробувальним полігоном для експериментів як Москви, так і Вашингтона, можуть просто забути. Одночасно на тлі операції можна було спостерігати, як серед американців паніка перших днів після 11 вересня змінилася небувалим досі патріотичним піднесенням. На цьому тлі у Сполучених Штатах, Німеччині, Великій Британії, Франції пройшли через парламент закони, які навряд чи були б прийняті за інших обставин. Бо надання, згідно з цими законами, більших повноважень правохоронним органам і спецслужбам неодмінно ставить питання про їх відповідність нормам і традиціям західної демократії. Що ж до риторики — наприклад, стосовно того, що події 11 вересня призвели до повної зміни картини світу, то це видається далеко не настільки очевидним з точки зору сьогоднішнього дня. Зазвичай, таким змінам, аби проявитися, потрібно кілька років.
