1985 року в Україні працювало 143 вечірні школи загальної музичної освіти (не плутати з дитячими школами). Через десять років їх залишилося... три. Кількість учнів при цьому зменшилася у 30 разів. Таких шкіл дедалі стає менше, як і гуртків прикладного мистецтва, абонементних оздоровчо-спортивних груп... Найперше, що спадає на думку, — у держави (місцевої влади) немає коштів, аби утримувати ці заклади, а люди не в змозі оплачувати заняття. Коли б змінити погляд...
Швидше за все, відстань між цими цифрами — у тисячі позбавлених можливості прилучитися до світу музики людей — свідчить про втрату бажання навчатись, зростати духовно. Неможливість цим займатися, що, справді, інколи має місце, зовсім іншого характеру. Пригадайте, коли ваш батько — у минулому заядлий рибалка — востаннє заради власного задоволення тримав вудочку? Спробуйте пояснити, чому, в більшості своїй, рідше ходимо у гості, вибираємося на природу, а вихідні мріємо провести (якщо дачний сезон позаду) вдома, у тиші та спокої? І чи часто спадає на думку подивитися на зірки?.. Взаємопроникнення, взаємопроростання шаленого темпу повсякдення заради хліба насущного і блукання в пошуках втрачених орієнтирів, а з ними внутрішньої осі, навалюється на нас фізичною й душевною — всеосяжною — втомою, і, зрештою, не залишає жодного шансу виникнути цим бажанням. Займатись улюбленою справою, спілкуватися, пізнавати прекрасне. І не має значення, державний діяч ви чи рядовий громадянин. Хіба що від першого певним чином залежить культурний розвиток усієї держави, а на совісті іншого — якнайменше — стан його внутрішнього джерела, з якого п’ють власні діти...
Хвалити Бога, нашим дітлахам музичних шкіл не бракує. Їх, як і дитячих шкіл мистецтв, щороку все більше. Вистачає і коштів, й ентузіазму — й у держави, й у зацікавлених батьків. Утім, і за таких сприятливих умов, важливо переконатися, що дитина тягнеться саме до музики, а не до малювання, танців, математики. Не допустити, щоб музична школа, а можливо, й особистий учитель музики вашого малюка стали без потреби невід’ємною частиною так званого «джентльменського набору»: «Мерседес», сотовий телефон, економка, гувернер... Тим більше, не треба «видавлювати» з дитини вундеркінда чи генія (часто, аби похвалитися перед іншими мамами-татами здібностями свого малюка). Інакше — неминуче збочення. І вдома — не захоплюючі розмови про уроки музики, а телевізійні та комп’ютерні «зоряні війни».
Про те, які риси візьмуть гору у поки що пластилінових характерах, дякуючи захопленню дітьми сучасними бойовиками, сперечатися не доводиться. Найстрашніше інше: свої земні проблеми, вади, пристрасті ми перенесли у Космос (!), оселили у ньому озброєних, жадібних до влади людей, програмуючи, таким чином (для цього достатньо вже наших думок), дитячу свідомість і майбутнє.
Як у завтрашньому Космосі співіснуватимуть поряд iз цим темним світом звуки музики, здатні у тонких космічних структурах розщіплюватися на тисячі нових відтінків краси, добра, гармонії? Умістивши у собі реальність завтрашніх контрастів, чи удостоїться хтось дару чути більш, як дві тисячі нот (звичайна людина чує три нотні октави), як маловідомий «майстер дзвону» Костянтин Сараджев, або, як великий Моцарт, відчувати всередині себе музику, що звучить у сотні разів більшому темпі, ніж її можна записати нотами і виконати на фортепіано?..
Можливо, прагматикам важко повірити у такі, начебто неймовірні, речі. Таємниці й можливості музики їм розкривають дещо інші факти та приклади. Мабуть, візьмуть до уваги спостереження британських медиків: діти, яких у ранньому дитинстві навчають гри на фортепіано, мають кращі успіхи у математиці й швидше оволодівають комп’ютерними примудрощами — абстрактний світ музики стимулює роботу обох півкуль мозку. Символічним є те, що висококласні музиканти напрочуд точно здатні розставити політичні акценти. Напевне, це яскрава ілюстрація думки автора трактатів про державність Платона, який вважав виховання в музиці (у найширшому розумінні слова; дивись трактовку давніх афінян) найголовнішим: завдяки такому вихованню ритм і гармонія глибоко укорінюються в душі, оволодівають нею, сповнюють її краси й роблять людину прекрасно мислячою.
