Нещодавно популярна виконавиця романсів та відомий лікар- дерматолог Ольга Богомолець порадувала своїх шанувальників новими піснями. На вечорі в Українському домі артистка презентувала альбом «Kairos», куди увійшли романси, написані на вірші Ліни Костенко, Олени Теліги, Євгена Сверстюка та Миколи Вінграновського, а також власні. Всі кошти від концерту пішли на лікування дітей з пухлинами судин шкіри.
«Я ВИКОНУЮ ЛИШЕ ТІ ТВОРИ, В ЯКИХ ВІДЧУВАЮ МУЗИКУ»
«Kairos» — другий альбом Ольги Богомолець. Він містить як спеціально написані пісні: «На вокзалі у природи», «В час, коли поснули діти», так і композиції, які були створені раніше і не увійшли до її попереднього альбому «Осінній день». Назва нового альбому, «досить специфічна і не всім зрозуміла», як висловилася авторка, народилася випадково. За її словами, вона довго перебирала різні варіанти, але цього літа, у процесі вивчення давньогрецької філософії, її увагу привернуло поняття «kairos», що означає «час, наповнений змістом».
— Я не хочу образити нікого з українських літераторів, — говорить Ольга, — але обираю для виконання лише ті твори, які близькі мені за духом і в яких я відчуваю музику. У цьому розумінні неперевершеною для мене поетесою є Ліна Костенко. У новому альбомі її твори лягли в основу романсів «Горлиця», «Добрий вечір», «Ти — пловець».
Мене дуже часто запитують, як народжуються мої пісні. Це завжди відбувається раптово. Наприклад, одного разу в мене зупинився годинник, і я перестала його носити. Але виявилося, що час все одно летить стрімко, навіть якщо не стежити за ним. Так з’явилася пісня «Діалог iз часом». Після відвідин Америки, де я кілька днів прожила у резервації індіанців, написала композицію «Я щаслива, що ти є», яка зовсім не про любов, як можна припустити за назвою. «Казка» з’явилася після того, як я кілька днів чекала на зорепад — знайомий астроном порадив не пропустити цю подію. Ми саме відпочивали в Карпатах. Я вкладала дітей спати, виходила на вулицю і всю ніч дивилася на небо, боячись пропустити це надзвичайне видовище. Але нічого не відбувалося. У відчаї я вирішила, що не всім дано це побачити. І раптом піднімаю голову — і бачу справжній зоряний дощ. Це було немов у казці.
Мені здається, що альбом «Kairos» вийшов і ліричним, і філософським одночасно. Кожна пісня — а їх в альбомі 21 — коротка історія про життя, час та людей. Я вже знаю, яку назву матиме мій наступний диск — «Нас двоє». Це буде дует із прекрасним бардом, моїм давнім другом Ігорем Жуком (він робив комп’ютерний дизайн «Kairos»). Туди обов’язково увійде костенківська «Розпутна вдовиця» — фрагмент із поеми «Мандрівки серця», що ми його виконали у концерті.
Нещодавно завершився український фестиваль авторської пісні. Я вперше була членом журі, і була вражена, як все ж таки багато в нас талановитих людей і наскільки цікаві їхні твори. Особисто я завжди була осторонь від різних рухів, і не можу назвати себе представницею авторської пісні у чистому вигляді — скоріше, я виконавиця романсів. Мені здається, що в мене більш емоційні й особистісні речі.
— Для Ольги важливо, що б її пісня насамперед співалася, — вважає Ігор Жук. — Коли ми тільки починали працювати разом, я намагався переписувати деякі її рядки, щоб вони стали правильними з погляду поезії, але потім зрозумів, що від цього вірші втрачають енергетику. Її голос творить чудеса, і пісня виходить напрочуд сердечною.
ЖИТТЯ ПІСЛЯ КОНЦЕРТУ
Спілкуючись iз Ольгою Вадимівною, мимоволі потрапляєш під вплив її чарівності. Вона не просто чудовий лікар, прекрасна співачка, але насамперед — неординарна, різнобічно обдарована особистість. Працює двадцять годин на добу — завідує Клінікою лазерної дерматології при Центральному госпіталі МВС України; кандидат медичних наук. Ольга Богомолець — практикуючий хірург, вона сама здiйснює унікальні операції з видалення пухлин судин шкіри. Цього року отримала другу вищу освіту — закінчила університет за фахом «Практична психологія». І при цьому Ольга залишається чарівною жінкою, турботливою матір’ю трьох чудових дітей. Старший син Андрій — восьмикласник, грає на фортепіано та гітарі. Він маленький джентльмен, який опікує своїх маленьких сестричок. Середня дочка Катя вчиться у другому класі, гарно малює. Молодшій Асі чотири роки. Вона обожнює танцювати і завжди знаходиться в центрі уваги.
Говорить шкільна подруга Ольги Богомолець, нині доцент кафедри української філософії та культури, а також видавець газети «Метро» Наталя Кривда:
— Оля — фантастична людина. У наші часи, коли цинізм часто є формою існування, і здається, що тільки крокуючи по трупах, можна вижити і домогтися успіху, — вона своїм ставленням до людей спростовує цю думку. Потрібно жити легко, просто, керуючись словами Григорія Сковороди: «Боже, дай нам сили зробити потрібне легким, а складне — непотрібним». Мене вражає її працездатність. Вона має трьох дітей, оточених любов’ю та увагою. Завідує суперсучасною клінікою, де є така апаратура, яку не знайти не лише в нашій країні, але й навіть у СНД. Вона координатор Європейської асоціації лазерної дерматології в Україні та Східній Європі. Нещодавно повернулася з Туреччини, де читала лекції — після них їй аплодували стоячи. Вона робить унікальні операції — небагато лікарів у світі можуть похвалитися вмінням їх виконати — і дуже часто не бере за них грошей. А якщо не вистачає коштів — проводить благодійні концерти. Люди, на жаль, часто зловживають її добротою.
У неї чудова родина. Вона живе в тому ж будинку, де жив її прадід, академік Богомолець. Усе отут пронизано духом великого патофізіолога — на столі під склом стоїть його мікроскоп, на стінах висять картини, котрі він любив. Олександр Олександрович був лікарем від Бога. Любов до людей, християнське всепрощення — ось ті цінності, що сповідував він, і носієм яких є його правнучка. Патріарх родини — мама Ольги, Катерина Олегівна. Вона чудово пече пироги, вміє поєднувати домашні турботи з роботою, будучи професором медінституту. Те гармонічне виховання, що отримала Ольга, вона намагається передати своїм дітям. Вони добре виховані, слухняні, знають, що можна, а що не можна.
Ми закінчили школу № 77 (тепер це Кловський ліцей), яка нещодавно відзначила своє 100-річчя. У нас був дуже дружний клас. З більшістю екс-однокласників продовжуємо спілкуватися і зараз, багато з них віддали своїх дітей вчитися до нашої школи. Там зараз вчаться і діти Ольги — Андрій та Катя. У школі працювали унікальні педагоги. Наприклад, директор школи Галина Євдокимівна Глущенко, яка викладає вже 45 років, знає усіх своїх учнів по іменах.
Ольга завжди добре вчилася. До речі, в той час вона не грала на гітарі — закінчила музичну школу за фахом фортепіано. Співала в хорі та активно займалася художньою самодіяльністю. Грала в історичному театрі — ми самі відшукували цікаві матеріали в київських архівах, писали сценарії, а потім ставили вистави. Першу свою пісню вона написала для випускного вечора.
«ПРІЗВИЩЕ «БОГОМОЛЕЦЬ» БАГАТО ДО ЧОГО ЗОБОВ’ЯЗУЄ»
Виконувати романси Ольга почала у студентські роки. Свої перші пісні вона написала на вірші Ліни Костенко. А виступати почала вже після закінчення інституту, коли вийшла на роботу. Збереглися сімейні фотографії, зроблені десять років тому. Перший виступ Ольги на професійній сцені, а поруч — трирічне маля. Його намагалися відвести за лаштунки, але Андрійко відповів, що залишиться на сцені. Так і простояв біля Ольги весь виступ.
— Я багато чого не встигаю, — зі смутком говорить Ольга Богомолець. — Є велика кількість речей, що їх хотілося б зробити. Можливо, якби я займалася чимось одним, то, напевно, виходило б якісніше. Але так склалося, що я не можу жити ані без медицини, ані без своїх пісень.
Мої син та дочки для мене завжди знаходяться на першому місці. Приємно, що на цьому концерті вони виступали разом зі мною. Ми виконали лише три пісні, але репетирувати їх довелося щодня протягом кількох місяців. Я прагну виховувати своїх дітей на власному прикладі. Син — первісток, і, не маючи батьківського досвіду, я намагалася досить суворо виховувати Андрія. З Катею вже було трохи легше, а з молодшою — взагалі немає проблем. З роками я дійшла висновку, що чим більше дітей, тим простіше їх виховувати, але потрібно розумно поєднувати «демократію» та «диктат».
За словами Ольги, прізвище «Богомолець» багато до чого її зобов’язує.
— Можливо, це особливість мого характеру, — говорить вона, — але скільки себе пам’ятаю, завжди хотіла довести, що не просто маю славнозвісне прізвище, а можу багато чого досягти самостійно. Найскладніше це було зробити у медичному світі, бо там ім’я академіка Олександра Богомольця є знаковим. І тільки зараз, досягши певних успіхів у професії, я можу сказати, що стала сама собою. Мені вдалося здобути визнання, і я пишаюся, що мою клініку називають кращою.
Стати лікарем я мріяла з дитинства. Це був мій власний вибір, а не вказівка батьків. Я — представник п’ятого покоління медиків. Коли син та дочки починають фантазувати на тему «ким стати» і запитують моєї поради, я відповідаю так: «Головне, щоб ви добре робили свою справу і вам подобалася та професія, яку ви оберете». Хоча, чесно кажучи, мені буде приємно, якщо хтось із них продовжить нашу медичну династію. А, можливо, вони оберуть музику.
Для мене ж спів — скоріше порив душі. І сподіваюся, що мені вдалося вписати кілька славних сторінок в історію нашого роду.
