Мар’яна ОЛІЙНИК, «День»
Цьому знімку немає й року, — на ньому зображені підписанти декларації про створення Форуму національного порятунку саме у той момент, коли на самій декларації напевно ще не висохло чорнило. А як багато відтоді змінилося!..
«Формалізація», як зараз прийнято говорити, Форуму нацпорятунку відбулася у лютому нинішнього року, — пізніше «батьки-фундатори» ФНП назвали цей час піком становлення в Україні політичної опозиції. Форум нацпорянку було створено як координаційну раду декількох, які прираховували себе на тому етапі до опозиційних течій, причому спектр їх був досить широким — від Соцпартії Олександра Мороза до Української республіканської та Української консервативно- республіканської партій. Важливими складовими ФНП були комітет «За правду!» і партія «Батьківщина», хоч стосунки між ідеологами та координаторами комітету «За правду!» — Тарасом Стецьківим, Тарасом Чорноволом, Ігорем Коліушком — і лідером «Батьківщини» Юлією Тимошенко і тоді були далеко не безхмарними. «Не секрет, що ми чинили тиск на прем’єра (Віктора Ющенка. — Ред. ) щодо його рішення про включення до уряду Тимошенко, — говорив, будучи у ті лютневі дні гостем «Дня», один із засновників ФНП Володимир Філенко. — Але його аргумент був категоричним: вона йому потрібна». («День», 22 лютого 2001 року.) По-особливому зараз звучать й інші, сказані там же і тоді ж слова Володимира Філенка: «На сьогодні інтереси Форуму та інтереси Юлії Володимирівни співпадають. Але треба підкреслити, що це не партія Юлії Володимирівни, яка пропонує її лідером та готова її підтримувати. Ми з Тимошенко до того часу, поки не встановимо істину з тих питань, які нас цікавлять, і поки не вийдемо на відкриті демократичні вибори». Істину колишні попутники встановлюють, схоже, й досі, зате плани йти на вибори нарізно реалізовуються, як бачимо, за повною програмою...
Іншими словами, незважаючи на «пік» опозиційності, єдності на правому фланзі не спостерігалося, а попадання в число «пайовиків» ФНП члена партії «Реформи і порядок» Філенком співтоваришів було, зі слів самого Володимира Філенка, слідством «політичного рішення ПРП про наше входження до Форуму нацпорятунку з метою координації наших зусиль». Значною мірою поява «пеерпістів» у ФНП диктувалася, — згадує Володимир Філенко, — і тією обставиною, що одним з аспектів діяльності Форуму була «стабільна і послідовна» підтримка кабінету Віктора Ющенка. Вони пробачили тогочасному прем’єру навіть його підпис під так званим «листом трьох» — зверненням Президента, прем’єра і спікера до народу, що містив вельми різкі відгуки про вітчизняну опозицію. «Ми вирішили, що треба засудити дії Ющенка, але з демократичних розкладів його не списувати», — сказав тоді журналістам «Дня» Володимир Філенко. І додав: «Я з вами згоден у тому, що Віктор Андрійович не став винятком у ряді помилок національної демократії, яку свого часу було обдурено номенклатурою...».
За кожним піком невідворотно йде період спаду. «Бліц-кригу», на який сподівалися засновники ФНП (проте, у кожного з них було, ймовірно, своє уявлення про цей «бліц-криг»), не вийшло, а з наближенням початку виборчої кампанії аж ніяк не могутні доцентрові сили у ФНП і зовсім ослабли. Ще навесні ситуативні союзники почали сперечатися, чи повинен Форум нацпорятунку перетворитися у передвиборне об’єднання або ж обмежитися суто координуючою роллю? Юлія Тимошенко відстоювала ідею перетворення у виборчий блок, Стецьків, Чорновіл, Філенко та Мороз сумнівалися у доцільності такої трансформації. Компанія і справді обіцяла бути дуже вже «різношерстою»… Головним аргументом внутрішніх, якщо так можна висловитися, опонентів пані Тимошенко була теза про те, що перетворення Форуму на передвиборчий альянс позбавить ФНП його найголовнішої функції — координатора різновекторної політичної опозиції, звузить його рамки і можливості. Проте точка зору лідера «Батьківщини» перемогла. Прихильники іншої думки виявилися у цікавому становищі: де-юре обидва Тараси — Чорновіл і Стецьків, а також Володимир Філенко, Євген Жовтяк і Олександр Мороз до цього дня залишаються у складі ради ФНП, оскільки заяв про вихід звідти ніхто з них не писав. Де-факто ж вони припинили своє членство у цій структурі. Мороз проголосив початок створення власного блоку, «пеерпісти» та рухівці потяглися до Віктора Ющенка, котрий привів їх зрештою під патронат людей iз президентського оточення.
Загін зробив вигляд, що не помітив втрати бійців, благо, вони дверми не гримали та привселюдно стосунків не з’ясовували. Дали, так би мовити, Юлії Володимирівні мовчазну згоду на «приватизацію» ФНП, що завершилася, як відомо, привласненням йому її імені.
— Формально той Форум нацпорятунку, декларацію про створення якого ми підписували у лютому нинішнього року, існує, — сказав у бесіді зі мною Володимир Філенко. — Однак насправді це давно вже фантом, привид...
Володимир Пилипович говорив також про те, що виборча кампанія, звичайно, розділила колишніх соратників, але ж не кріпосними стінами і не колючим дротом!.. Йти на вибори «кожен своєю колоною», «прориватися у парламент поодинці», — це у них, мовляв, тактика така. А уже після виборів, коли йтиметься про формування парламентської більшості, Форум нацпорятунку в його первинній координуючій якості можна буде, мовляв, і реанімувати. Сьогодні ж, за наявності політичної волі і бажання, вчорашні союзники можуть, на думку Володимира Філенка, домовитися про взаємний «ненапад» у мажоритарних округах і т.п.
Як мовиться, живi перекази, та вiри їм не ймеш»...
ЗАПИТАННЯ «Дня»
Хто виграв, а хто програв від створення ФНП?
Василь СТОЯКІН , політолог, Центр ринкових і соціальних технологій PRovider:
— Плюс створення ФНС був лише один — це об’єднання політиків на цілком певній платформі. Мінус теж один — це зміст цієї платформи.
Розшифрую: завжди приємно бачити, коли політики об’єднуються для досягнення якихось суспільно-значущих цілей або цілей, які вони вважають суспільно значущими. Тобто не для перемоги на виборах, не для промоушену самих себе, а для просування якогось суспільно значущого проекту. Причому дійсно розсудливо оцінюючи, з одного боку, свої ідеологічні відмінності, але водночас розуміючи, що існують певні загальнозначущі інтереси, інтереси всіх виборців, усієї країни, незалежно від політичних поглядів і економічних інтересів. Із цього погляду, безумовно, це об’єднання було дуже позитивним явищем.
З другого боку, ніякої позитивної платформи Форум національного порятунку не мав. Тобто там не йшлося про національний порятунок. Там йшлося про усунення Леоніда Кучми — й усе. Те, що тодi та й зараз розповідають про зміну конституційного ладу і т.ін., — це все речі досить невизначені. Конкретна мета була лише одна. І сумнівно, що, досягнувши її, організатори акцій ФНП змогли б і схотіли б рухатися далі в плані демократизації політичного устрою. Принаймні, серед організаторів було безліч людей, які вважали б за краще зберегти той самий лад, тільки щоб замість Кучми були вони. Більше того, нинішня конституційна модель, на мою думку, на відміну від думки опозиціонерів, не є сама собою авторитарною чи демократичною — адже зміст вкладається не стільки самою Конституцією, скільки тим, наскільки вона виконується.
У мене немає підстав вважати, що всі учасники блоку ФНП були дійсно об’єднані однією метою. Хоча щось їх все-таки об’єднувало — всі ці сили з тих чи інших причин були незадоволені нинішньою владою.
Мені здається, що й виграші, й програші створення цього блоку незначні. Можливо, виграли Степан Хмара та Левко Лук’яненко, про існування яких народ згадав на короткий час і одразу знову забув. Можливо, десь виграв Мороз і водночас програв — через те, що став співпрацювати із силами, з якими до цього співпрацювати не погоджувався.
Щодо лідера блоку — Юлії Тимошенко, то сама собою участь Юлії Тимошенко в блоці опозиційних сил була передбачуваною. Важко сказати, що вона щось від цього суттєво виграла або програла. Вона отримала вкрай ненадійних, не дуже послідовних і нетямущих партнерів. Ці партнери їй якоїсь користі, вважаю, не принесуть.
Наталя ТРОФІМОВА, «День»
