Перше враження — щось подібне вже доводилось чути. Керівники НРУ та УНР Геннадій Удовенко та Юрій Костенко також пообіцяли після виборів об’єднатися. Рухівцям простіше. Аби намір об’єднатися був насправді таким сильним, щирим і безкорисливим, членам партії Костенка досить було б лише подати заяви про поновлення у своїй колишній партії. А свідоцтво про реєстрацію УНР просто залишити на пам’ять держекретарю Міністерства юстиції Олександру Лавриновичу, який би благословив колишніх однопартійців у старому спільному рухівському домі. Але Рухи — це партії реальні, вони справді мають більше або менш потужний актив у багатьох регіонах, реальні осередки в усіх областях України. З прихильниками Юлії Тимошенко їх поєднує хіба що відкладене на «потім» бажання об’єднатися.
Якщо вважати намір за дію, то плани Матвієнка-Лук’яненка-Сергієнка більше схожі на історію об’єднання п’яти партій у структуру, котра згодом набула назву — Партія регіонів разом із солідним керівником Миколою Азаровим. Аби одразу відтворити назви всіх п’яти партій, що лягли добривом заради Партії регіонів, слід бути добре підготовленим політологом. Бо створена в результаті об’єднання Партія регіонів успадкувала рейтинг своїх прабатьків, який продовжує впевнено триматися біля нульової позначки.
Практика вітчизняної політики свідчить, що очікувати арифметичного збільшення популярності маловідомих партій в разі їхнього об’єднання не доводиться. Ситуація близька до математичної, коли нуль помножений на нуль дає той самий нуль. Аби «витягнути» свій рейтинг, є лише один реальний вихід — популярний лідер. Рухівці знайшли такого в особі Віктора Ющенка, котрий не висловлює, щоправда бажання очолювати об’єднаний Рух. Згадана Партія регіонів також має популярного лідера, проте популярнiсть у Миколи Азарова дещо специфічна і не в усьому співпадає з вимогами до харизматичного партійного вождя. У «новозабажавших» об’єднатися Анатолія Матвієнка, Левка Лук’яненка та Олександра Сергієнка також є на прикметі достатнього калібру вождиня, проте сподіватися, що Юлія Тимошенко погодиться, було б щонайменше самовпевненістю. Поки що ні про які об’єднанні партії мова не йде — просто використаний бренд «Форму національного порятунку» не цікавить навіть таких політичних гігантів як керівники «Собору», УРП та УХДП. Та й сама Юлія Тимоше нко вже не відчуває такої гострої, як раніше, потреби національно рятуватись. Тому наступного дня після заяви Матвієнка-Лук’яненка «Форумом нацпорятунку» припинив своє недовге існування. Тепер те, що звалося ФНС, стане «Блоком Юлії Тимошенко», а точніше — форумом порятунку екс-віце-прем’єра.
А партіям, що залишились у затінку гучних імен, тільки і залишилося, що заявляти про «об’єднання після виборів». Бо лише після волевиявлення виборців, яке все розставить на свої місця, можна буде говорити про реальний політичний вплив тiєї чи іншої партії чи політика. Післявиборний поділ на вищу лігу (ті, хто пройшов) та інших дасть учасникам переговорів нові аргументи. Цілком вірогідно, що успішно обраний по округу популярний політик не відмовиться очолити партію чи групу партій, які «пролетіли». І навпаки — лідери-невдахи підуть до потужних партій пропонувати свої політичні послуги. Але все це до виборців не має жодного відношення.
