Хоч і повільно, але українські футбольні клуби просуваються до футбольної Європи. Коли раніше, окрім нашого постійного чемпіона, представити Україну на міжнародній арені не було кому, то нині становище змінюється на краще і головне — викликає певний оптимізм.
Отож, ще задовго до старту єврокубків гідними в них виступати на належному рівні всі вважали лише київське «Динамо» та донецький «Шахтар». Якщо чільне місце динамівців якось історично не піддається сумніву, то «шахтарям» належало довести своє право вважатися «своїм» серед учасників континентальних клубних змагань. Торік донеччани в останню хвилину «вскочили» в груповий турнір Ліги чемпіонів, не без пригод обігравши команду із Чехії. Ще одну чеську команду наші подолали у груповому турнірі. І це все. Італійський «Лаціо» в Лізі та іспанська «Сельта» вже у кубку УЄФА не мали проблем з нашими амбіційними віце-чемпіонами. Щодо виграшу у «Арсенала», коли тому вже нічого не було потрібно, то заносити подібні звитяги до свого активу якось не прийнято. В Донецьку занесли...
Додатково «запакований» привезеними з різних країн гравцями, «Шахтар» збирався цієї осені у новий похід за єврославою. Похід закінчено. Після уроку від дортмундської «Борусії» в попередньому етапі Ліги чемпіонів, команда Віктора Прокопенка здивувала тим, що поступилася у в Кубку УЄФА армійцям із Софії. Не претендуючи на всебічний аналіз невдачі одного із лідерів нашого клубного футболу, зазначу лише, що підвели «шахтарів» африканці. Посланці теплого континенту не виявили жодних ознак бажання битися до кінця у складі української команди. Ассан Ндіайе із Сенегалу заробив на рівному місці вилучення з поля в грі з швейцарським «Лугано» і був дискваліфікований. Джуліус Агахова із Нігерії, за якого було ніби заплачено понад десять мільйонів доларів грався, а не грав у нападі, а його компатріот Айзек Окоронкво з далеко не першої спроби «організував» таки гол у власні ворота у найдраматичніші хвилини поєдинку з болгарами. Якщо додати до цього той факт, що на лаві запасних «Шахтаря» без шансів сидять двоє провідних гравців молодіжної збірної України Шевчук та Олексієнко, а Бєлік виходить лише на заміну, то висновок напрошується. Але робити його не будемо, а повернемося до Кубка УЄФА, де в четвер грало ще двое представників Укураїни.
Бронзовий призер національної першості — дніпропетровський «Дніпро» ледь не створив сенсацію, граючи із знаменитою італійською «Фіорентиною». Одного мяча не вистачило дніпрянам для успіху, проте виступ команди важко назвати невдалим. Тій же «Фіорентині» у кращі свої роки поступалися київські динамівці, які взагалі італійців ще ніколи на клубному рівні не «проходили». Тому той факт, що команда без суперзірок, укомплектована українськими футболістами, які не мають і близько тих райських умов, що створюються привезеним гравцям у Донецьку, гідно виглядала у грі із одним із італійських лідерів, викликає повагу і підштовхує до висновків. Але висновків знову не буде, бо ми не згадали про найприємніше.
Київські армійці, яким після того, як з команди пішов тренер Фоменко, передрікали швидкий занепад, несподівано успішно зіграли із «Црвєною звєздою» з Югославії, пройшовши до наступного кола кубка УЄФА. Власне, несподіванкою це можуть вважати лише ті, хто забув, як кияни ледь не обіграли у фіналі кубка України вищезгаданий донецький «Шахтар», або не бачили першої гри із бєлградцями у Києві. ЦСКА показав зрілу, грамотну швидкісну гру, побудовану на високій майстерності і взаєморозумінні футболістів. Якщо ж згадати, що практично весь склад команди пройшов через юнацькі та молодіжні збірні, то дивуватися особливо нема чому. Вихованці українського футболу, нехай і не найзірковіші, впевнено подолали вихованців футболу югославського. Більше того, малюнок гри армійців під час контратак нагадував до болю знайомий, але призабутий вже обрис атаки київського «Динамо» сімдесятих-вісімдесятих: швидко, з точним пасом і чіткою взаємодією.
А тепер висновки. Ніхто не заперечує необхідності запрошувати до наших клубів іноземних футболістів. Також зрозуміло, що зірок євромасштабу нам очікувати не доводиться. То чи варто «ліпити» команди із перспективних іноземців, маючи перспективних українців? Чи потрібні нашим командам іноземці, котрі не бажають вчити мову, не хочуть викладатися на всі сто на тренуваннях і в грі, і взагалі не розуміють як слід, де і для чого опинилися? Істина, безперечно, десь посередині. І це вже добре. Якщо поразка «Шахтаря» призупинить наповнення наших клубів другосортними іноземцями і відкриє дорогу власним талантам, тоді програли наші віце-чемпіони не дарма. «Шахтар» ще покаже себе у Європі, але, віриться, у більш підготовленому для цього вигляді.
Рахунки матчів за участю українських команд:
«Шахтар» (Донецьк) — ЦСКА (Софія) — 2:1 (0:3)
«Фіорентина» (Флоренція) — «Дніпро (Дніпропетровськ) — 2:1 (0:0)
«Црвєна звєзда» (Югославія) — ЦСКА(Київ) — 0:0 (2:3)
