«Молох» тероризму пожирає (особливо в останньому десятиріччі ХХ століття) дедалі більшу кількість жертв. Вимальовується просто страхітлива картина.
26 лютого 1993 року: вибух в Міжнародному торгівельному центрі в Нью-Йорку (США) — 6 загиблих, 1000 поранених (відповідальність взяв на себе «Ісламський Джихад»);
18 липня 1994 р.: вибух будівлі Ізраїльсько-аргентінської асоціації в Буенос-Айресі — 160 загиблих, 200 поранених («Хезболла»);
25 травня 1995 р.: хімічна атака в токійському метро (Японія) — 12 загиблих, 5000 поранених («Аум сінріке»);
14 червня 1995 р.: захоплення чеченськими терористами лікарні в Будьонновську (Ставропольський край, Росія) — 130 загиблих, 1000 поранених;
31 січня 1996 р.: вибух в Коломбо (Шрі-Ланка) — 90 загиблих, 1400 поранених («Тигри визволення Таміл Ілама»);
25 червня 1996 р.: вибух казарми армії США у Дахрані (Саудівська Аравія) — 19 загиблих, 515 поранених;
7 серпня 1998 р.: вибух біля посольства США в Найробі (Кенія) — 254 загиблих, 5000 поранених (організація Осама бен-Ладена — «Ісламська армія аль-Каїда»);
15 серпня 1998 р.: вибух в місті Ома (Північна Ірландія) — 55 загиблих, 530 поранених («Справжня ІРА»);
3 листопада 1998 р.: вибух в Міту (Колумбія) — 138 загиблих, 30 поранених («РЗСК»);
8 і 13 вересня 1999 р.: вибухи в житлових будинках Москви — 340 загиблих, 466 поранених (відповідальність ніхто не взяв...).
Те, що трапилося 11 вересня в США — це виклик усій світовій спільноті. Цивілізація повинна гідно відповісти на це оголошення війни — і силою зброї (якщо це необхідно), і силою Закону.
