Цього не можна не розуміти. Як не можна не бачити відсутність будь-яких шансів на партійних виборах у новонапечених партій і блоків, що можуть розраховувати швидше на т.зв. «адмінресурс», ніж на розгалужену загальнонаціональну структуру. Скоріше за все, частина лідерів таких утворень і схиляє Кучму до несприйняття виборчих нововведень. Більшою мірою, ніж зараз структурований парламент становитиме, безперечно, потужну політичну силу, нейтралізувати яку примітивною демагогією в стилі Лапікури буде вже неможливо. Коли ж на чолі провідної дупутатської фракції або кількох із них стануть реальні політичні лідери реальних політичних сил, масовий стереотип «непотрібного парламенту» зникне швидше, ніж вклади населення в Ощадбанку СРСР.
Та навіть не це зараз головне. Автору вже не раз доводилося попереджати, що небезпека прийняття правил виборчої кампанії вже під час цієї кампанії є цілком реальною. Якщо так станеться, то всі зловживання, на які так люблять посилатися «комітети виборців», виглядатимуть казочками незабутнього діда Панаса. Кому вигідно за сім місяців виборів тримати політиків у невідомості, як до них готуватися? Безперечно, тим, хто не спромігся створити нормальні партії із зрозумілою ідеологією і відчуває тепер, що зарезервовані на вибори кошти можуть не принести жодного результату, крім збагачення іміджмейкерів.
Як тут не згадати забуту вже шосту статтю Конституції, з якої ми почали цю розмову? Може не відміняти її слід було, а змінювати, записавши, наприклад, що політичні партії є «керівною і спрямовуючою силою». Народу залишалося б лише вибрати таку силу і спрямовуватися собі на здоров’я аж до наступних виборів, як робиться це у цивілізованому світі. Та не вернути вже ту статтю із тою Конституцією. Від тих часів залишилась лише Комуністична партія, яка і без шостої статті буде першою серед інших на наступних виборах...
