Все розпочалося 60 років тому, під час Другої світової війни. Тоді 25-річний юнак, Роже переховував у своєму домі біженців. Так зароджувалася майбутня община, яка нині відома в усьому світі. Першими гостями в Тезе стали євреї. Приймати їх тоді Роже допомагали лише його сестра Женєв’єва і дядько. Тепер община нараховує більше 90 братів, які, вступаючи до неї, складають обітницю вести скромний спосіб життя, вони не користуються ні грошима, ні пожертвами рідних, ні їх спадщиною. Заробляють собі на життя власними руками — це вироби з глини, посуд, прикраси, які всі бажаючі можуть придбати тут же, в таборі, за помірну ціну. Община бере на себе частину витрат молоді, яка проживає тут, і утримання будівель. До речі, для тих, хто приїздить з України, Росії та країн, рівень доходів населення в яких невеликий, ціни на проживання та харчування тут набагато нижчі, ніж для всіх інших.
Хоч це табір молодіжний, приїжджають в Тезе й дорослі. Кожного літа міжнародні зустрічі в Тезе об’єднують протягом тижня від чотирьох до шести тисяч чоловік понад 85 національностей з усіх континентів світу. Число молодих людей зі Східної Європи стало зростати з 1989 року, коли відкрилися кордони. Мета їх поїздок — пошуки витоків віри. З 1966 року приймати людей общині допомагають сестри з католицької чернечої общини Святого Андрія, заснованої 750 років тому, куди входять жінки всього світу.
В 1970 році брат Роже запропонував започаткувати молодіжний Собор, а в 1974 році вже відбувся перший збір. Мета поставлена тодішнім Собором — відродити у молоді надію, внести й свою частку в справу примирення християн і встановлення загального миру. В 1979 році цей проект відклали, щоб дати йому остаточно визріти. Ідея Собору започаткувала «Паломництво в ім’я довіри на землі». Це рух, який закликає віруючих стати «паломниками» миру у себе на батьківщині, нести дух примирення й довіри по всій землі. Для підтримки руху брат Роже пише «Лист», який перекладається 30 мовами і є предметом роздумів на наступний рік. В кінці року молоді люди беруть участь в зустрічах в різних містах Західної, Східної Європи або в Азії.
Що ж притягує людей до Тезе? Перше і, мабуть, найголовніше — атмосфера. Ти ніби поринаєш в океан любові, добра, взаєморозуміння, незалежно від того, хто ти — католик, православний, баптист, протестант. Ти християнин. Тут ти не залишишся без уваги, тебе вислухають, дадуть пораду. Нічого не примушують, не нав’язують, а між тим майже всю роботу по впорядкуванню табору, приготуванню їжі, приведенню території в належний стан виконують самі ж гості. При цьому ніхто ні на кого не тисне: якщо ти приїхав сюди, то приймаєш ті умови і той устрій життя, який тут існує.
Тричі на день проходять спільні молитви в Церкві Примирення. Спільна молитва, вважають в общині, це те, що допоможе людям знайти стежку до єдності й довіри між народами. Церква побудована в 1962 році, а в 1990 році її розширили. Вона як конструктор — може збільшуватися або зменшуватися за рахунок розсувних дверей. Зсередини церква нагадує якийсь космічний корабель. Таку таємничість підсилювали підвішені на тоненьких мотузках продовгуваті світильники (при тьмяному освітленні здавалося, ніби мотузок не існує і вони просто висять в повітрі, ніби в невагомості).
Пів на одинадцяту вечора у таборі розпочинається тиха година, тобто повинна панувати тиша, лише єдине місце зустрічі молоді кафе-магазин «Аяк» залишається освітленим. Там молодь збирається, щоб продемонструвати свої фольклорні здібності.
Під час богослужіння співаються прості пісні. Тексти не складні, легко запам’ятовуються. Це може бути навіть одна фраза. Не зовсім звичнo для нас: тексти псалмів і уривки з Біблії покладені на музику сучасних композиторів, до того ж, перекладені різними мовами. Співають усі. Українською, польською, російською, французькою, німецькою, італійською, іспанською... І здається, ніби всі, хто співає, стають єдиним цілим. Це щось масштабне, незбагненне й водночас вражаюче. На кожному служінні обов’язково є хвилини мовчання, коли кожен молиться сам. «Молитва є тиха сила, вона формує особистість, працює в ній, рухає нею, не дозволяє впадати в заціпеніння, в дрімоту перед обличчям зла, потрясінь, які випадають на долю стількох людей. У молитві черпається необхідна енергія співчуття», — так оцінює значення молитви брат Роже. Молитва закінчується. Першими завжди йдуть з церкви брати. Це означає, що закінчилось служіння. Але сама церква відрита практично цілодобово. Увечері брати вислухують у церкві тих, хто хоче розказати про свої проблеми і порадитися з особистих питань.
Серед братів вирізняється постать брата Роже. Тиха, спокійна, надзвичайно скромна людина. Він присвятив своє життя пошуку шляхів до подолання розриву між християнами і конфліктів в сім’ї людства. Папа Римський Іоанн Павло II відвідав общину Тезе 5 жовтня 1986 року. Під час загальної молитви Папа так пояснив молоді, яка зібралася в Тезе, значення свого візиту: «У Тезе приходиш, як до свіжого джерела. Мандрівник зупиняється, втамовує спрагу і продовжує свій шлях. Ви знаєте, що брати общини не хочуть вас затримувати. Вони хочуть лише в молитві і в мовчанні дати вам можливість випити живої води, обіцяної вам Христом, пізнати Його радість, відчути присутність Його, відповісти на Його заклик...». В 1988 році брат Роже отримав Премію ЮНЕСКО, а в 1989 році — Міжнародну премію Карлспрейс за участь в створенні нової Європи. За словами брата Роже, мета створення табору в Тезе — допомогти кожному знайти власну дорогу в цьому житті. Тоді ти будеш щасливим.
Кожного ранку брати общини дають урок з Біблії з метою зробити більш доступними витоки віри. А далі — більш детальне обговорення ведеться вже в малих групах. Ці групи теж прекрасна ідея познайомити і подружити християн з різних країн і континентів — у нашій групі, наприклад, були люди з Голландії, Африки, в паралельних — з Польщі, Америки, Данії, Швейцарії, Німеччини. Ти можеш піти й в групу мовчання, де кожного дня будеш ходити в затишний куточок з чудовою природою, який знаходиться на території табору. Мета такої групи — щоб ти, зазирнувши в глибини своєї душі, відшукав свою стежку до Бога. Є також групи для початкового вивчення Біблії, є — для поглибленого. Спілкувались загалом англійською.
Звідси від’їжджаєш зовсім іншою людиною. Ти просто не можеш не змінитись. Сотні тисяч молодих людей приїжджають сюди у пошуках сенсу життя, щоб вирішити проблему — сумістити віру з життєвими обов’язками, внутрішнє життя з солідарністю у відносинах з людьми, відчути атмосферу єднання не зважаючи на різноманітність християнських традицій і культур. Багато з них віднайшли тут себе і зрозуміли, що віра — це те, що допоможе подолати життєві труднощі, багато хто змінює своє ставлення до молитви і своєї значимості в цьому світі, в них з’явився інтерес до чужої культури.
І ще — що особливо вразило мене — остання вечірня служба, яка відбувалась у таборі. Це було служіння з свічками. Кожний суботній вечір можна назвати святом світла. Першу свічку запалює брат Роже, а далі кожен передає вогник сусідові, ніби часточку свого тепла. Близько п’ять тисяч свічок спалахнули враз ніби тисячі світлячків осяяли церкву, а вгорі звучали псаломні пісні, а ще лунала радість.
