Перший Спас відзначається 14 серпня — це так зване неперехідне свято — воно завжди припадає на одну й ту саму дату (на відміну від, скажімо, Великодня або Трійці). День Спаса внесено до церковних православних календарів 1164 року, у Константинополі на відзнаку перемоги над військами мусульманами. У критичний момент воєнної кампанії всі ченці численних монастирів Великого міста молилися безперервно, зверталися до Сина Божого Ісуса Христа з проханням дарувати їм перемогу — врятувати, спасти Царгород. Так і сталося — Господь — Спас — оборонив столицю імперії та країну. Властивим цьому святу обрядом є «винос хреста» з храму, з яким ходять хресним ходом.
Із датою 14 вересня православні України пов’язують вельми визначну подію своєї, київської, історії — хрещення Великого Київського князя Володимира, яке відбулося — згідно з переданням — 988 року у Херсонесі (Крим). Про це пише Хронограф ХVI ст.: «Крестися князь великий Володимир Київський і вся Русь серпня 1» (за старим стилем).
У народі Перший Спас давно вже отримав назву «Медовий Спас» — у цей день було прийнято освячувати у храмах накачаний за літо мед, тим самим надаючи йому особливо цілющі якості. В старовину на Спаса святили також воду річок та ставків, а після цього купалися в них — щоб здоров’я було кріпким. Освячують також мак, від чого свято отримало ще одну назву — «Маковій». У цьому слові, як у дзеркалі, відбита та плутанина в головах православних, яка часто виникає через недосконале знання Святого Письма. Бо «маковій» походить від слова «Маккавеї» (від єврейського «молот»), яке згадується у Старому Завіті. Брати Маккавеї (II ст. до н.е.) — герої боротьби древніх юдеїв за незалежність, великомученики. Слов’янські православні перетворили їх — за звуковою асоціацією — на мак; духовенство ж і не подумало — як у багатьох інших подібних випадках — виправити помилку.
19 серпня відзначається другий Спас, свято, яке за церковними календарями називається Переображенням Господнім. Новий Завіт розповідає, як у цей день Ісус, якого всі вважали сином теслі із Назарета, явився на горі Фавор своїм учням у силі й славі істинного Бога. Апостоли Петро, Яків та Іван замість бідно вдягненої у темний одяг звичайної людини раптом бачили сяючий, як сонце, лик Бога, Спасителя людей у неземних шатах.
19 серпня має й іншу, древню сільськогосподарську назву — Яблучний Спас. Саме у цей час в наших широтах не тільки закінчується збір колосових, але й визріває більшість овочів та фруктів, зокрема, яблука. «Прийшов Спас — всякому овочу час!» Все це люди несли до храмів для освячення, а потім — їли. Бо колись у народі існував вельми неприємний і нічим невиправданий забобон — не їсти овочів (окрім огірків), ягід, яблук та ін. до Другого Спасу, до освячення. І тільки в день Переображення Господнього все це з’являлося на столі у кожній селянській хаті. На Яблучний Спас було прийнято щедро роздавати милостиню — ділитися тим, що вродило.
29 серпня, вже після великого дня Успіння Божої Матері, відзначається Третій Спас, друга назва якого — «Спас на полотні». Цей день присвячено, власне, першому зображенню, першій іконі Ісуса Христа, яка була «нерукотворною», не була витвором людини (маляра чи скульптора). Згідно з благочестивим Переданням, трапилося так, що цар Авгарь із міста Едесси запросив до себе Ісуса, чутки про якого розповсюдилися далеко за межі Галилеї. Ісус не зміг поїхати до Едесси, але передав царю рушник, яким витер своє обличчя і на якому незбагненним містичним образом відбився Божий лик. Свято встановлено у зв’язку з перенесенням — через багато століть — нерукотворного образа Ісуса Христа до Царгорода. (Пізніше цей образ загубився у джунглях віків.)
Кінець вересня часто співпадає з закінченням посіву озимих. Тому у храмах освячують зерно, колоски, які бережуть до весняної посівної, а Третій Спас називають через те ще «Хлібним».
Як бачимо, в народній свідомості християнський зміст свят наприкінці літа тісно переплівся із значно більш древнім циклом життя і праці людей.
