Перш за все ми отримали право вибору. Інша справа, що багато моїх співвітчизників і сьогодні між свободою і дешевою ковбасою вибирають останню, і все ж свобода є необхідною умовою для розвитку. Не завжди вдало, але все ж відбувається підпорядкування підприємств економічним законам, а не адміністративним вподобанням — нежиттєздатне або відмирає, або перебудовується, перспективне — розвивається. Відбувся поступовий перегляд цінностей — західне вже не вважається беззастережно кращим, схиляння перед жувальною гумкою минуло — ми несподівано для себе виявили, що вміємо і можемо робити гарні речі.
На макрорівні, окрім часто вживаного слова «стабільність», на жаль, нічого не спадає на думку. Хоча, попри іронізування, стабільність політичної ситуації в країні є дуже великим позитивом.
Внаслідок існування у кожному суспільстві природнього потягу до рівноваги, після довготривалого домінування лівої ідеї відбувся сильний хиток у правий бік. Відбулася велика зміна орієнтирів: Леніна замінив Тарас Шевченко, серп і молот — тризуб, Схід — Захід. Вихід футболістів київського «Динамо» на поле, ще у чемпіонаті СРСР, в жовто- блакитній формі в свідомості багатьох за значенням дорівнював здобуттю Кубка чемпіонів, політики стали популярнішими за кіноакторів, а засідання ВР — найбільш цитованими. У цій великій мішанині орієнтирів і понять роль провідника взяв на себе Народний Рух. Проте, радикалізм, не властивий сучасним розвиненим суспільствам та і нашому менталітету, швидко минув. Виплеканий епохою політичного романтизму, Рух швидко втратив свої позиції перш за все через падіння попиту на національну ідею, розкол же лише поглибив кризу. Рух вже виконав свою місію. Натомість відбулась стабілізація політичної ситуації, і, як наслідок, все впевненіше почувають себе партії центристського спрямування, активна діяльність яких на початку дев’яностих була просто неможлива. І хоча постійне падіння рівня життя зумовлює велику кількість «протестного електорату» як у правих, так і у лівих, але тенденція до поміркованих позицій все відчутніша. Не може не радувати поява політичних сил, які мають чіткі реальні програми та прагматично підходять до засобів їх втілення, адже на першому плані в політиці, як і в економіці, має стояти питання доцільності. Саме центристські позиції, з незначними варіаціями праворуч—ліворуч, існують в переважній частині економічно розвинутих країн. Взаємозв’язок «здорова політика — здорова економіка» є аксіомою. І якщо економічна ситуація, як нас не намагаються за допомогою сумнівних чисел переконати у зворотньому, продовжує погіршуватись, все ж поява потужних центристських сил, як на мене, повинна слугувати передумовою для становлення сильної країни.
Оскільки Україна здобула незалежність, коли мені було 13 років, то у мене просто не вистачило песимізму, аби угледіти якийсь суттєвий негатив у своєму житті протягом наступних десяти років. Коли кожен рік — це відкриття нових граней світобудови, якісь тимчасові проблем просто випадають з поля зору. Важко уявити, що я міг би бути позбавлений можливості сприймати «ідейно неправильну» музику та літературу, вільно дихати врешті-решт.
І попри сьогоднішні негаразди в державі залишається віра в їх тимчасовість, бо надто багато помилок ми зробили, аби їх повторювати.
