Казку у Франції створюють самі жителі. Перше, що вражає, навіть коли потрапляєш у маленьке містечко, — це кількість квітів. Петунія, калачики, на перший погляд такі звичайні квіти, а надають старим будинкам, які просто тонуть у них, особливої чарівності.
Тиша і спокій. Ні це не казка, ось під столітніми деревами примостилися сучасні шезлонги, ніби чекаючи на нас. По ставку плаває зграйка гусей. На наше: «Гулі-гулі» вони поважно вийшли з води, але зрозумівши, що годувати ми їх не збираємося, ображено почимчикували далі. А ось старенька альтанка з казковими маленькими папужками. Вилетіти з альтанки їм заважала тоненька сітка.
Грізний і величний у суворій віковій задумі стояв перед нами Замок. Навкруги — пересторога для ворогів — рів із водою. І все таке незвично справжнє, все таке живе. Навіть не вірилося, що будівля може так добре зберегтися. Тут надзвичайно бережно ставляться до старих будівель, їх оберігають і тому лише стиль будови видає її вік.
А далі дзвін кликав відвідувачів на екскурсію. Перше, що було незвичним і не є характерним для наших музеїв: хоч фотографувати зі спалахом й не можна було, проте можна було торкатися ледь не всіх музейних експонатів, сідати на старовинні стільці, дивитися старі книги. Просто ось так за допомогою цих, збережених часом і дбайливими руками працівників замку-музею експонатів, перенестись крізь століття, подихати повітрям минувшини.
Далі кімнати змінювалися одна за одною, а двері в іншу кімнату були інколи так вдало замасковані талановитими художниками чи скульпторами, різблярами, що просто зливались зі стіною і виявлялися в найнесподіванішому місці. На кухні каструлі, тарілки, ложки виглядали так, ніби хазяїн їх щойно залишив й ось-ось повернеться. Мене зацікавила кавомолка — разів у десять більша за свого сучасного аналога, вона стаціонарно встановлювалася на підлозі. Зверху відкривалася кришка, яка мені чомусь нагадала забрала лицарських шлемів, насипалися кавові зерна, кришка закривалася. А далі крути ручку — отримуєш готову для вживання запашну каву.
Екскурсія закінчувалася. В останній залі можна було придбати сувеніри на пам’ять: книги, фотографії, фотоальбоми, сувеніри.
Все це коштує недешево, проте зроблено якісно, та й сама атмосфера спонукає зробити покупку.
Ми поверталися назад, сповнені позитивних емоцій і радості. Як все- таки чудово, що життя дарує нам ось такі приємні зустрічі з минувшиною, коли, пірнувши у світ краси, ти можеш відчути себе маленькою піщинкою на фоні століть, яку вітер часу закинув ось у таке містечко, де до цих пір живе казка.
