Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

25 липня, 2001 - 00:00


25 липня

Він молодий і красивий. Він розумний і впевнений у собі. І цей він — начальник моєї подруги.

А ми з подругою — представниці того втраченого покоління перебудови, яке, як кажуть, і ні туди, і ні сюди. Коли прийшли нові часи, молоді швидко почали перевчатися, перевчилися й успішно ввійшли в нове життя. Люди допенсійного віку, проявляючи чудеса виробничого патріотизму на рідних підприємствах, що почали вже занепадати, оформили пенсії і нині перебувають на заслуженому «відпочинку».

Ми ж входимо в нове життя важко та обережно. Шукали наполегливо своє місце і в більшості випадків знаходили. «Нові» швидко визначили нас як людей надійних, які знають свою справу. Так, ми освічені, за плечима кожного з нас — не один вуз, а найголовнiше — наставники, мудрі, досвідчені люди, які вивели нас в «мастера» (пам’ятаєте цю симпатичну пісеньку?!).

Новий час визначив нас як надійних «тиловиків». Мої ровесники сьогодні рідко обіймають керівні посади, вони не підвищуються по службі, вони працюють під керівництвом молодих начальників і мудро посміхаються. Вони бачать відразу, хто, скільки і як буде керувати.

«Дбайливе» ставлення до нашого покоління мені добре відоме. Бог суддя! Запропонували — подумали, запропонували — передумали. Не потрібно змін. І так буде робити свою справу. І не вибачилися. А навіщо?

І начальник моєї подруги не помічає, що робить боляче хорошій мудрій жінці. За її словами, дивиться він на неї, як на вже відпрацьований, але ще дуже необхідний матеріал. Я особисто з нею не згодна і, напевно, ніколи не погоджусь. Чому? Та тому, що наше покоління — це саме той благодатний грунт, на якому сьогодні виростає нове.

А начальник моєї подруги просто не любить і, головне, не поважає себе. Впевнена, що підлеглі також не люблять його. Правильно роблять. І мовчать. Тому що він — роботодавець і гроші їм платить. Час такий... Ні, люди тимчасово стали іншими. Тим-ча- со-во. Але час невпевнених і переляканих минає.

Моя подруга, хвала Мудрості, не розгубилася. Вона розробила і впровадила хитромудрий план співіснування зі своїм молодим начальником. Робота виконується вчасно і відповідально, мінімум спілкування, підкреслена шанобливість, прямий розумний погляд. Ну і що, спитаєте ви. Нічого, відповім я. Досвід перемагає... Ось так!

Олена АЛЕКСІЙЧУК, «День»
Газета: