Перша ж версія, яка виникає при логічному аналізі події, малює неймовірне: Леонід Грач діє всупереч Президенту і умисно наражається на його гнів, щоб викликати розпуск Верховної Ради і таким чином залишитися одноосібним начальником у автономії. Однак її доводиться відкинути як неспроможну: по-перше, Леонід Грач ніколи не насмілився б суперечити Президенту не тільки діями, але навіть словами, по-друге, при такому намірі немає впевненості, що розпустять Верховну Раду, а не змінять спікера. І що-що, але діяти всупереч своїм інтересам і навіть так серйозно ризикувати або грати ва-банк Леонід Грач не став би.
Залишається останнє і найбільш імовірне: Президент прийняв рішення про зміну глави кримського уряду. Як стало відомо кримським спостерігачам, в ніч з п’ятниці на суботу відбулася розмова Президента з Куніциним, під час якої останній погодився з пропозицією на нове призначення. Обізнані люди стверджують, що в Криму вже отримали листа з Адміністрації Президента, в якому повідомляється про згоду глави держави на відставку Сергія Куніцина і призначення Валерія Горбатова. Тому вже не секрет, що Леонід Грач має намір запропонувати на посаду глави Ради міністрів депутата Верховної Ради України від Криму, члена фракції «Трудова Україна» Валерія Горбатова. Куніцину запропоновано на вибір: посаду посла в Німеччині, держсекретаря в одному з міністерств або ще не існуючу посаду Представника Президента на Півдні України. У вівторок Куніцин збирається зібрати прощальне засідання уряду…
З одного боку, Сергія Куніцина можна зрозуміти: чисто по-людськи йому могли просто набриднути закиди непрофесійних депутатів і постійні, нічим логічно не пояснювані півторарічні спроби усунути його з посади. Йому набридло принижуватися, і він поступився пропозиціям глави держави, оскільки сам раніше заявляв, що буде працювати доти, доки йому не скаже Президент. Можливо, через хвилювання або просто через емоційний бік проблеми він не зміг в той момент прорахувати, що означає його відхід з Криму в Київ на престижну посаду. Принаймні багато політичних кіл у Криму вважають, що зі всіх варіантів розв’язання проблеми кримської влади Києвом обрано найбільш складний і болючий, що він здатен призвести до ускладнення всієї ситуації в майбутньому.
А вихід Сергія Куніцина з кримської орбіти фактично міняє всю кримську політичну палітру. По-перше, з його відходом стануться нові непередбачувані зміни в самому кримському уряді. Його склад, як вважають, вже в перші дні має змінитися десь на 80 відсотків. Природно, що на посади міністрів прийдуть політичні фігури, які одразу ж почнуть доводити, як було погано до них і як стало добре з їхнім приходом. Але головне — трохи пізніше почнеться поголовна зміна заступників і завідувачів, середньої ланки, оскільки новим господарям будуть потрібні посади найбільш стабільні та впливові. Услід за ними настане черга займати крісла в районних і міських адміністраціях, на підприємствах і в установах. Приклади вже є. По-друге, через якийсь час виявиться, що багато хто з нових призначених зовсім не був професіоналом. Тому знаючи настрої Леоніда Грача і депутатів «Трудової України», можна сказати, що Криму зараз загрожує фактичне повернення правління колишнього блоку «Росія» зі всіма політичними й економічними наслідками, що випливають звідси.
По-третє, з відходом Куніцина оголяється кримська організація НДП, якій тепер буде надзвичайно важко відновити колишній вплив. А услід за цим проглядається моментальний відхід на другі або треті ролі в.о. заступника голови Ради міністрів і фактичного керівника «антикримінальної опозиції» Василя Кисельова, який очолює нині організацію «Партії регіонів» і давно конфліктує з Леонідом Грачом. У другу чергу проглядається відхід представника Президента і депутата проурядової куніцинської фракції Анатолія Корнійчука, лідера Аграрної партії, також опонента Грача. Відхід цих фігур з лідируючих позицій в автономії ще більше ослабить також вплив і роль пов’язаної з ними угодами і просто людською співпрацею кримської організації СДПУ(о). Кримські організації цих партій були найбільш сильними і складали фактичний блок, координували свої дії і практично протистояли на два фронти: з одного боку комуністам, з іншого боку тіньовим структурам, що намагалися весь час вирішувати свої справи за спиною влади і закону. При цьому треба пам’ятати, що оскільки кримська частина фракції «Трудова Україна» репрезентована людьми досить специфічними, то насправді в Криму станеться не політичне посилення партії «Трудова Україна», як можна було б подумати, а розростання економічного фундаменту саме кримських представників «Трудової України», які, як видно з практики, в кримських справах розраховували виключно на свої сили і навіть не дуже рахувалися з думкою керівництва партії, діючи, якщо судити за коментарями лідерів партії, всупереч його рішенням.
Таким чином, мрію комуністів реалізовано: за досить тривалий період до виборів з відходом Куніцина відбулося усунення цілого комплексу демократичних впливів в автономії — з низки причин зараз у Криму не буде сили, здатної скласти їм достатню конкуренцію за масовістю і головне — адміністративним ресурсом. З іншого боку, альянс комуніста-спікера і кримських лідерів «Трудової України» не можна вважати перспективним. По-перше, у них уже є досвід взаємодії саме при призначенні Сергія Куніцина, і вони, мабуть, не забули, як Леонід Грач не виконав своїх обіцянок, а замість цього розгорнув широку пропагандистську кампанію про повернення «кримінальної революції». Треба чекати, що вони зараз зажадають від нього компенсації минулих збитків, і ще не відомо, чи зможе він її забезпечити. Принаймні, у Леоніда Грача в цьому розкладі можуть бути цілком свої розрахунки, яких ще ніхто не знає, і повернення боротьби з «кримінальною революцією» цілком реальне. По- друге, альянс комуністів і фактичних антикомуністів не може бути тривалим, а тому аналітики, здається, цілком обґрунтовано, припускають, що відразу ж після того, як у Криму будуть «замочені» їх спільні противники, почнеться «мочилівка» один одного.
По-третє, немає навіть припущення, що групи, які вступають у владу в автономії, збираються вирішувати проблеми не тільки свої, але й загальнокримські. І ті, й інші вже продемонстрували своє ставлення до проблем кримських татар і новий період не провіщає їм просування. Це ускладнить національні відносини в Криму. В цьому плані можна з великою часткою імовірності передбачити також забуття проблем української громади Криму, поворот в економічному житті від макроекономічних проблем до проблем прискореної приватизації і зловживання бюджетом, загострення всіх наявних протиріч. Можна також припустити, що в автономії загостриться проблема свободи слова, робота представників ЗМІ, будуть встановлені специфічні умови для функціонування всіх демократичних інститутів, в тому числі партій, громадських організацій і судів. Тому стане неминучим посилення акцій масового протесту, посилиться критика органів влади, ускладниться робота правоохоронних органів і зміниться кримінальна обстановка на півострові. Я буду радий, якщо хоча б частина цих прогнозів не справдиться…
Як вважають в кримських політичних, передусім партійних, колах, поворот історії став можливий виключно через те, що нікому в Києві, фактично, не потрібен цей 1 мільйон складних виборців, які не вирішують ситуацію, але потребують величезної уваги і коштів, а тому столиця має можливість нехтувати їхнього долею і віддати півострів у неперспективні руки. В майбутньому, можливо, відкриються справжні причини такого повороту подій.
Таким чином, Крим вступає в найскладніший період розвитку, який не може закінчитися нічим гарним. На цей час Крим буде формально усунено з всіх процесів розвитку і для нього це буде просто втрачений час. Фактично, на автономію чекає новий виток часу Мешкова і Сабурова, який незмінно призведе до об’єктивного загострення відносин з Києвом і рано чи пізно — знову до скасування всіх актів, що суперечать українському законодавству і інтересам, як це було в березні-квітні 1995 року при скасуванні конституції і 40 кримських законів. До того часу через специфічні інтереси і рівень кваліфікації нової групи керівників їх набереться цілком достатньо для скасування, вважають кримські спостерігачі.
P.S.: Прес-секретар Президента Олександр Мартиненко, за повідомленням Інтерфаксу, вчора підтвердив, що Леонід Кучма погодився на відставку прем’єра Криму Сергія Куніцина. Він також підтвердив, що Президент погодився з поданням ВР Криму винести кандидатуру Горбатова на затвердження на посаді голови Ради міністрів автономії.
