Невелика Македонія знову потрапила до головного фокусу світових медіа після того, як її прем’єр-міністр Любчо Георгієвськи звинуватив міжнародних посередників Франсуа Леотара та Джеймса Пардью в «ковбойщині» і заявив, що саме вони фактично сприяють розколу країни. Вчора на заклик президента країни Бориса Трайковськи мали поновитися переговори між представниками македонської та албанської етнічних груп. Між тим блок партій, що представляють у парламенті та уряді македонську (слов’янську) більшість, категорично відмовляється від переговорів з албанською меншиною на умовах, запропонованих міжнародними посередниками.
План Леотара-Пард’ю передбачає оголошення албанської мови другою офіційною в країні. Посередники стверджують, що їхній план передбачає підвищення статусу албанської мови лише там, де проживає значна кількість албанців. Проте документи, що потрапили до преси, визначають, що албанська мова має бути затверджена в якості офіційної на всіх державних рівнях — що викликало різкі заяви македонського керівництва. У пресі й в коментарях представників Македонії йдеться про неприхований тиск міжнародних посередників на македонське керівництво, що не є прийнятним. Як не є прийнятними й пропоновані посередниками зміни до конституції країни, які ведуть до федералізації і зростанню сепаратистських настроїв, кажуть у Скоп’є.
В самому Скоп’є поки що зберігається відносний спокій, сутичок між македонцями та албанцями поки що не було (албанці здебільшого компактно живуть у історичній частині столиці, Чаршиї), сказав «Дню» оглядач «Нової Македонії» Мірче Адамчевськи. За його словами, сьогодні всі македонські партії демонструють єдність позиції, і переважно розділяють оцінку, дану західному посередництву прем’єр-міністром країни. У Скоп’є зараз очікують на візит Генерального секретаря НАТО лорда Робертсона та Верховного уповноваженого ЄС із зовнішньої та безпекової політики Хав’єра Солани, у вчорашній спільній заяві яких йшлося про розчарування заявою македонського прем’єра про те, що озброєним албанським групам не надавалося жодної підтримки, і про відданість міжнародної спільноти мирному розв’язанню кризи на основі територіальної цілісності та суверенітету «Колишньої югославської республіки Македонії». Хоча довіри до них, як неофіційно кажуть представники македонської влади, небагато.
Підгрунтя для чергової балканської кризи існувало давно. Можна, зокрема, послатися на приклад Косово, коли завдяки зусиллям НАТО кримінальна ситуація в регіоні різко погіршилася, а албанські екстремістські угруповання повірили у власну безкарність. Тим більше, що, як заявляють у Скоп’є, зброя до Македонії потрапляє саме з Косово, без проблем минаючи блок-пости міжнародних сил. До того ж Захід воліє не згадувати, що не македонська влада першою застосувала зброю, але саме екстремістські угруповання.
Македонський приклад може бути дуже небезпечним — адже може виявитися, що наступним об’єктом для міжнародного тиску може виявитися й Україна, і будь-яка інша держава, яка просто прагне захистити свої інтереси. Македонська бомба, в разі, коли вона вибухне, не буде чисто локальною проблемою. Проте вона засвідчить, що «ковбойщина» дійсно неприпустима. Між тим залишаються неврегульованими проблеми не лише з Косово, Македонією, Чорногорією, але й у Придністров’ї, Абхазії, Чечні...
