Рiч не в тому, що банк давав ризиковані займи, які, як йому наперед було відомо, не будуть повернуті. Рiч у тiм, що за офіційними твердженнями принаймні 30% (можливо насправді набагато більше) цих кредитів були видані банком не добровільно, а в результаті вказівок згори. Близький родич моєї дружини, який один час займався банківською справою в Україні, розповідав мені про дзвінки від посадових осіб, які наказували йому видати кредит на таку-то суму, і якщо би він ослухався цієї «дружньої поради», йому довелося би протистояти не міським властям, а набагато більш високим інстанціям.
Банк «Україна» віддавна мав репутацію одного з двох банків, які, в якійсь мірі контролюються і захищаються державою, в результаті чого вони отримували особливі привілеї, що надавали їм фору в конкурентній боротьбі. Зазначимо, що власті не кажуть, хто саме (або які саме підприємства) отримували ці кредити, які затопили цю, колись таку могутню, скелю національної фінансової системи. Може бути, ці люди та їхнi підручні достатньо могутні, аби у разі необхідності, не дати своїм іменам спливти на поверхню? Чи використовував НБУ цей банк iз самого початку як канал для перекачування громадських фондів у приватну кишеню за своєї ініціативою, чи за ініціативою когось іншого в українському політичному істеблішменті? Враховуючи те, який туман огортає тут такi питання, про це можна лише гадати.
Крах одного з найкрупніших банків України — привід поглянути, як регулюється банківська система в інших країнах. Це важливо тому, що банківські депозити забезпечують капітал для видачі кредитів, необхідних для розвитку приватного бізнесу, і якщо люди не довіряють банкам, то їхнi гроші залишаються «в чулках», витягнутими з обігу, або потраплять у сферу тіньової економіки з усіма «чудовими» наслідками. Iз 1933 року уряд США надає гарантії на банківські вклади до ста тисяч доларів й накладає обмеження на те, у який вид бізнесу банки можуть робити інвестиції, з метою мінімізації ризику, що йому доведеться платити за невдачі банку. Коли президент Рейган вирішив зняти обмеження з ощадно-кредитних асоціацій, деякі iз цих банків, орієнтованих на кредити на придбання нерухомості, кинулися в ризиковані операції, що обійшлося платникам податків у мільярди доларів. Американці багато чому навчилися на цій помилці. Чи винесе Україна урок зi своєї, яка у багато чому подібна до американської?
