Коли під ударами стихійних шахтарських страйків уперше захитався Радянський Союз, політичні сили України, що зароджувалися, вмить і цілком належно оцінили роль гірницьких профспілок, які відкинули нав’язувану їм роль «школи комунізму» і повели боротьбу за право керувати цими об’єднаннями трудящих. Щоправда, відтоді багато що змінилося. «Передовий загін робітничого класу» останнім часом дедалі важче примусити стукотіти шоломами об асфальт. Більшість шахтарів зрозуміла: цим нічого не доб’єшся. Навпаки, працюючи нормально і контролюючи продаж результатів своєї праці, можна втримати на плаву і свої підприємства, і свої сім’ї. Тому вугледобувні колективи дедалі частіше йдуть на діалог із менеджментом підприємств, держадміністраціями відповідних областей, домагаючись належних умов організації та охорони праці, її оплати і, у свою чергу, забезпечують виконання умов колективних договорів у частині зростання вуглевидобутку, підвищення якості вугілля та продуктивності праці. Велику роль відіграють у цьому гірницькі профспілки, що активно беруть участь у процесі створення і контролю за виконанням передбачених законодавством колективних договорів.
Разом із тим вибори, що наближаються, не дають спокою деяким політичним силам, які намагаються «засідлати» профспілковий рух, аби, порушуючи законодавство, залучити шахтарські колективи в політичні міжкланові розбірки і використати профспілки, особливо ті з них, які декларують статус незалежних як могутню силу впливу на прийняття рішень і на рівні регіональних профспілкових об’єднань, і на рівні трудових колективів, і навіть — сімей, де практично вирішується результат виборів. При цьому практика передвиборної боротьби за період незалежності довела, що навіть не дуже велика і не дуже авторитетна профспілка залежно від вибраної стратегії і тактики спроможна істотно вплинути на настрої та вчинки шахтарів, а також усього електорату вугледобувних районів. Тому боротьба за управління цими «агентами впливу» в шахтарському середовищі останнім часом дуже загострилася. І, очевидно, перший раунд політичної боротьби за неполітичну, по суті, організацію розіграється на з’їзді Незалежної профспілки гірників України, що розпочнеться 18 липня, — профспілки, яка останнім часом відповідно до політики свого керівництва дедалі більше прислухається до підказок деяких політичних авантюристів, готових, стоячи за спинами обібраних ними ж таки шахтарів, укотре пограти долею країни.
