12 липня
Чи-то час на їхнє дитинство випав нелегкий, чи то вчать їх зараз по-іншому, але нинішні діти зростають більш пристосованими до труднощів життя, ніж дорослі, ті, хто з «червоногалстучного безтурботного» вийшов непідготовленим у «дикокапіталістичну» дорослу реальність.
Хлопчина років десяти пропонував пасажирам послугу: проводив по вічку турнікета власним проїзним, а натомість брав у них пластмасові жетони. Точніше, послугою це назвати важко, бо ж пасажир залишався, як-то мовиться, при нулях, а от хлопчик мав прибуток від такої підприємливості у вигляді зелених жетонів метро, які згодом можна обміняти на п’ятидесятикопієчний еквівалент. Або дещо спустити ціну, і, наприклад, три на гривню без проблем продати тим же пасажирам. Коли черговий по станції зробить зауваження, можна переїхати на іншу. «Пропрацювавши», поки помітять, хвилин по п’ять на всіх десятках станцій Київського метро, вже не доводиться просити у мами на морозиво чи хот-дог. А на канікулах так усього хочеться!
Кмітливість хлопчика дещо спантеличувала законослухняних пасажирів і вони простягали жетони в дитячу долоньку, піймавшись на гачок погляду добродушних дитячих очей, не задумуючись, що беруть участь в обмані транспортників...
