13 червня
Ура!.. До нас приїжджає Папа. І всі ми в передчутті великого візиту. «Наш» Папа, той самий Папа, про начебто необачне призначення якого главою Католицької церкви ще в кінці 1970-х жартував В. Висоцький:
Церковники хлебальники разинули,
Замешкался маленько Ватикан,
А мы им Папу Римского подкинули,
Из наших, из поляков, из славян.
Нині не до жартів, хоча, здавалося б, часи вже не ті. Та й наскільки Папа «наш» чи «не наш» – судити важко. Думок із цього приводу хоч відбавляй. А скільки розмов та суперечок навколо приїзду Понтифіка. Одні обома руками «за» візит, інші – категорично «проти». Якщо відкинути байдужих, котрих теж немало, то наше суспільство розділилося, як у знаменитому романі Франсуа Рабле, на папоманів та паподулів. Другі проводять якісь масові акції, до чогось закликають, обіцяють «щось» улаштувати. І це «щось» зовсім не обіцяє бути чимось дотепним, як у творі відомого француза-сатирика. Чи, можливо, середньовіччя у нас ще не закінчилося? Зовсім небагато часу залишилося, щоб подумати про це.
