«Чого це ви репетуєте? Чого незадоволені? – запитують нас із деяким сарказмом. — Адже ви нарешті отримали те, чого хотіли, — вашу довгоочікувану незалежність. От ви її і маєте.»
Так, дійсно, ми хотіли незалежності, але зовсім іншої: не заплямованої хворобами, нестачею грошей, страйками та невдоволеннями, які, зрештою, можуть призвести до страшних результатів. Незалежності дійсної, а не в тих порожніх словах, якими нас годують деякі політики. Але доки нашим життєвим кредо буде «моя хата скраю», доти нас обманюватимуть, годуватимуть «байками» та обтяжуватимуть цінами.
Узяти хоча б таку річ, як вибори, від яких залежить наша доля і доля держави. Наша поведінка тоді просто іноді шокує: одні вважають, що все одно, кого обирати, то краще хай буде вже той, про кого йому розповідав сусід і хто, на думку того ж таки сусіда, справдi, може стати депутатом. Iншi не впевнені в кандидатові, але все одно ставлять «хрестика» біля його прізвища, покладаючись на інтуїцію або з інших причин, які просто смішні: вродливий, чесні очі, добре розмовляє перед камерою, гарні обіцянки тощо (а інколи ще й продуктові набори дарує). А багато хто за ту «подачку» проголосує за що хочеш і за кого хочеш. Треті ж узагалі не голосують, мовляв, мій один голос нічого не змінить, усе одно оберуть іншого. І так, дійсно, буде, якщо ми всі так чинитимемо.
І це не єдина ситуація, в якій саме від нас багато що залежить. І наше вичікування незрозуміле.
Багато чого в нашому житті потребує корекції. Я вважаю, найперше, що треба було б змінити, то це закони – переглянути їх повністю. Люди мають бути всі рівні перед Конституцією. Один із таких прикладів – депутатська недоторканність, яка допомагає певній особі порушити закон, обійти його різними шляхами (ухилення від сплати податків, приховування дійсного свого капіталу) і не нести за це відповідальності. Депутатська недоторканність є своєрідним щитом, це вільність, яка надто розкішна, враховуючи ситуацію в країні. Залежно від соціального становища і звання в нас забагато привілейованих осіб, яким дозволено мало не все. Вважаю, все було б інакше, якби депутати відповідали за свої вчинки. Але якщо починати зверху, то в парламент мають обиратися люди, які, насамперед, зацікавлені в піднятті економіки країни, в її розквіті; яким не все одно, що відбувається на рідній землі, люди-патріоти, люди-професіонали, які б знали свою справу і були невід’ємні від політичного, економічного, культурного та духовного життя України; які б розумілися на цьому, а не лише були причетні до цього.
Сьогодні нам усім треба оглянутись і добре замислитися: чи хочемо ми повернутись у таке життя? А потім подивитися в майбутнє і чітко усвідомити перспективи нашого життя та життя наших дітей. Хоч би як там було, але на 90% усе залежить саме від нас із вами.
