Прем’єр-міністр України Анатолій Кінах попереджає членів уряду, що буде вживати «дуже жорстких заходів» стосовно міністрів та інших високопоставлених посадових осіб у разі спроб лобіювання ними інтересів політико-фінансових груп. Про це він заявив учора, відкриваючи перше засідання нового уряду, повідомляє Інтерфакс-Україна.
Крім того, Анатолій Кінах поставив перед міністрами завдання зi зміцнення співпраці з Верховною Радою України й «синхронізації» роботи з Адміністрацією Президента. Він звернув увагу на те, що в цей час триває «дуже складний процес формування Кабінету Міністрів», вирішується «двоєдине завдання» — формування дієздатного, професійного вищого органу виконавчої влади, «конструктивної, професійної, державницької співпраці з Верховною Радою». Кінах також відзначив, що всі домовленості, досягнуті в ході його консультацій з парламентськими фракціями і групами iз цього приводу, будуть одним з основних пріоритетів у діяльності Кабінету Міністрів. «Це не було й не буде політичною кон’юнктурою», — додав він.
Однак у схему відносин уряд—парламент—Президент ще має бути «вписаний» інститут держсекретарів. Про перспективи цього процесу — в коментарях народних депутатів.
Георгій КРЮЧКОВ, КПУ:
— Сама ідея введення інституту держсекретарів має право на існування, але спосіб її реалізації викликає серйозні роздуми і заперечення. Фактично вводиться таке становище, коли маємо двох керівників. Таке було в 1960-х роках, коли спровокували конфлікт між місцевими партійними та господарськими органами на предмет старшинства. Це може повторитися й нинi, і роботи вже не буде. Коли у держсекретаря великі повноваження: і кадри, і фінансові потоки, і низові організації, то міністру нічого не залишається. Звичайно, якщо зберуться розумні люди (таке іноді трапляється), то результату вони досягнуть, а якщо ні?
Олександр ЛАВРИНОВИЧ, НРУ:
— Я не знаю, хто побачив в інституті держсекретарів другий уряд. Так можна думати лише приймаючи бажане за дійсне. Iз цього погляду можна й інститут заступників міністра назвати другим урядом. Введення цих посад жодною мірою не суперечить Конституції, змінюється тільки функціональний характер діяльності міністерств. При цьому цей характер змінюється у бік тих держав, які мають багаторічні демократичні традиції. Важливо розділити держслужбу й політичні посади. В Україні де-факто політичні посади існують — це посади Президента, народних депутатів і членів Кабінету Міністрів. Хоч багатьма державними діячами це іноді всерйоз не сприймалося. Сьогодні цей вузол розв’язаний і міністри знову отримали статус державних діячів. Адже ці особи визначають лінію поведінки цілих галузей і напрямів, які реалізовують загальнонаціональні програми розвитку. Інша справа, що нинi їхнi функції законодавче не забезпечені. Але думається, що парламент цю дірку залатає. Мені здається, що пересуди щодо указу з’явилися тому, що знайомство з ним багато хто починав iз коментарів. А в указі чітко сказано, що фінансами займається міністр, а держсекретар тільки представляє фінансування. Хоч, звичайно, у документі є й те, iз чим можна посперечатися. Наприклад, iз кадрових питань, а також зi специфічних міністерств — силових. Але це й повинно враховуватися у законотворчому процесі.
Валерій ЧЕРЕП, СДПУ(о):
— Інститут держсекретарів існує у різних видах iз різними повноваженнями фактично у всіх країнах Європи. На сьогоднішній день потрібен такий інститут, який забезпечував би стабільну роботу держапарату. Треба просто, виписуючи функції, уникати появи двовладдя, що неодмінно приведе до процесу конфронтації. При підготовці положення про інститут держсекретарів це буде враховано, буде налагоджено механізм взаємовідносин між політичними фігурами й управлінцями і це буде рухом шляхом реорганізації управління. В указі сказано: положення відпрацювати за два місяці, так що час на відпрацювання правил гри є. Що стосується взаємовідносин міністра і держсекретаря, то це повинні бути серйозні державники. Що їм ділити? Зовнішня й внутрішня політика визначені у посланні Президента Верховній Раді. Ця політика підтримана виборцями на президентських виборах. У руслі цього й повинен працювати міністр. А держсекретар разом зi своїм апаратом повинен бути механізмом розв’язання цих питань, знаходити методи для вирішення кінцевої мети. Так, що завдання у міністра й держсекретаря одне на двох, а що стосується взаємовідносин, то це вже залежить від конкретних особистостей, їхнього професіоналізму, їхнього державного підходу. Розумні люди завжди знайдуть компроміс. А амбіційних людей треба розводити по своїх місцях. Тут я думаю, спрацюють як Президент, так і прем’єр-міністр.
