ТЕАТР

Знайдені таланти

«Синій птах» у репертуарі Київського молодого театру — спектакль унікальний iз багатьох причин. Його показано єдиний раз і більше в афіші він не з’явиться; в його створенні активну участь приймали непрофесіонали; і, нарешті, цей проект має особливий, емоційний статус — подія не стільки художня, скільки соціальна.

Останнє недивно, адже вищезгадані непрофесіонали — це безпритульні діти. Саме їм, по суті, належить верховенство в постановці знаменитої казки Меттерлінка. Йдеться, звичайно, не про артистичний пріоритет — тут безумовна заслуга режисера Євгенія Курмана, який зумів направити цей йоржистий і непосидючий народець у русло єдиного театрального видовища. У дітей тут інша доля — адже вони сприйняли давню притчу як розповідь про самих себе, і, що важливіше, донесли це до глядачів. Власне, і писати про цю постановку з театрознавчого погляду було б не зовсім коректно — адже тут якраз той, вельми рідкісний випадок, коли, при всіх логічних труднощах роботи з аматорами, дуже чітко і сильно прочитується послання: «Якщо ви зустрінете Синього птаха, поверніть його нам. Він нам дуже потрібен для щастя».

Варто було бачити, як малеча, яка півгодини тому старанно, трохи незграбно, але дуже відповідально говорила зі сцени складні тексти, після спектаклю юрбою мчить на чесно зароблену вечерю в китайське кафе. Їхнi веселощі насправді виглядали продовженням того, що вони робили на сцені. Вони не піймали Синього птаха, ні — але того вечора, справді, були абсолютно щасливі.

«Мандрівні зірки»

Виставку під такою назвою представляє Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва. Історія єврейського театру в Україні до цього часу залишається незвіданою як для спеціалістів у цій сферi мистецтвознавства, так і для широкого кола зацікавлених. Непопулярність теми пояснюється дуже просто — тривалий період не те що вивчення, навіть причетність до даного культурного середовища були небезпечними для існування.

Виставка — перша спроба представити до уваги глядача унікальні експонати, частина яких зберігалася до початку 1990 років у спецфондах музею. Фотографії, програми, афіші, ескізи костюмів і декорацій розповідають про життя Київського, Харківського та Одеського державних єврейських театрів першої половини ХХ століття ТЮГу — театру для дітей, ТРАМу — театру робітничої молоді «ЮГАРТ». Окремий стенд присвячений постановкам «Тев’є-Тевель» Шолом- Алейхема.

Автори виставки — замісник директора з наукової роботи Ольга Гуєвська та головний хранитель музею Олена Кононова спробували вперше відкрити «Книгу творчого життя єврейського театру в Україні» та перегорнути деякі сторінки мовою експонатів багатющої музейної колекції...

Балет для драматичних артистів

Завтра Театр російської драми ім. Лесі Українки закінчує свій 75-й ювілейний сезон прем’єрою спектаклю «Неймовірний бал», у якому відомий балетмейстер Алла Рубіна виступає як постановник-організатор усього дійства.

Декілька сезонів поспіль Алла Давидівна розробляла пластичний малюнок спектаклів театру, органічно вводячи пластичні номери й композиції в «Маскарадні забави», «Таємниці мадридського двору», «Пані міністершу». Таким чином її новий задум став закономірним продовженням усього попереднього досвіду в драматичному театрі.

Жанром «Неймовірного балу» названо «балет-шоу для драматичних артистів в одній дії». За задумом постановника, він про поняття вічні — про життя й смерть, любов і надію, агресію й упокорювання... Для підкріплення його постановник закликає Д. Хармса, Ж. Превера, Ш. Бодлера, чиї думки використовує в лібрето, музику Н. Рота, Г. Обреговича, Р. Обрі. Лаконічне й виразне оформлення розробив Олексій Вакарчук. Яскраві сценічні деталі немов обрамовують вільний простір сцени, залишений для вільної фантазії балетмейстера.

«Неймовірний бал» — спектакль, створений для молоді Російської драми. У ньому задіяно артистів трупи й професійної студії театру. Для більшості з них це перше звернення до сценічного дійства такого жанру та виду. Для «зміцнення складу» в спектакль введено Д. Лаленкова й О. Сумську.