Кожен стиль у мистецтві відображувався в нумізматичній продукції свого часу. Барокко (від італійського bаrоссо — буквально — дивний, чи від португальського — bаruсса — перлина неправильної форми) — це художній стиль кінця епохи Відродження, який вирізнявся великою кількістю декоративних деталей. Стиль барокко виник в Італії наприкінці XVI століття й незабаром поширився в більшості держав Європи. Втім у Німеччині, котра мала багаті традиції у виготовленні монет, барокко розквітнуло тільки після Тридцятилітньої війни (1618 — 1648). Безумовно, цей стиль отримав найповніше відображення не тільки в архітектурі, але й у гравіруванні монет, творчості різьбярів штемпелів. З появою на початку XVI століття молотового снаряду й балансиру (механізм, що діє за принципом пресу й має достатню потужність, щоб не спотворювати малюнка) настала їхня золота ера. Навіть найскладніші просторові рішення, динамічні, сповнені драматизму міфологічні та релігійні теми отримали вираження в роботах медальєрів.
Завершальним етапом розвитку барокко стало рококо (від французького rocaille — прикраси з морських камінців або черепашок), котре хронологічно охопило першу половину XVIII століття, і в першу чергу, правління французьких королів Людовика XIV та Людовика XV. Для барочних портретів правителів характерна парадність, крім того значна увага приділялася складним і пишним гербам, панорамам міст із приголомшуючими і сьогодні перспективами. Тонка, справді творча робота не припинялася, і була особливо напруженою за зміни правителя. Медальєри змагалися між собою в боротьбі за замовлення королів, курфюрстів, князів, їх талановиті роботи знаходили втілення на срібних і золотих монетах.
Незважаючи на те, що і барокко і рококо, як усе нове, наштовхувалися на неприйняття традиціоналістів, відповідь на питання, чи залишили вони слід у мистецтві (у тому числі й у нумізматиці), лежить на поверхні. Барочні монети і медалі користуються в багатьох колекціонерів великим попитом.
