Учора міністр оборони України генерал армії України Олександр Кузьмук вручив ключі від нових квартир сорок одному військовослужбовцю Білоцерківського гарнізону. При цьому він відзначив, що неможливо розвивати й реформувати Збройні сили України, якщо соціальні питання військовослужбовців залишатимуться поза увагою керівництва Міністерства оборони й держави. О. Кузьмук заявив, що в українській армії 56 тисяч військовослужбовців не мають власного житла, бюджетні ж кошти, з його слів, дають можливість надавати щорічно тільки 250 квартир. Водночас, заявив міністр, «ми знаходимо інвесторів і з цього року плануємо здавати по 3000 квартир щорічно».
Тим часом, як заявив «Дню» заступник командира 72-ї механізованої дивізії з виховної роботи Степан Данилюк, у Білій Церкві військовослужбовці щорічно отримують до 100 квартир. Відтак фактами знаходження інвесторів та деяким підвищенням темпів будівництва особливо тішитися, швидше за все, не варто. Адже, як показує простий математичний підрахунок, навіть якщо військовим вдасться найближчим часом довести кількість новобудов до трьох тисяч квартир на рік, то знадобиться близько 18 років, щоб забезпечити всіх «невлаштованих». До того ж існує ряд інших колізій. Як розповіла «Дню» Людмила Охріменко, дружина одного з військовослужбовців білоцерківського гарнізону, її чоловік зміг стати на чергу тільки в 1993 році, коли повернувся в Україну після двадцятирічної служби в Монголії й на Далекому Сході. За її словами, офіцери, що розпочали службу набагато пізніше, ніж її чоловік, вже давно мають власне житло. Однак, як відзначив міністр оборони, до якого Л. Охріменко звернулася по допомогу, згідно з українським законодавством, чергу на житло можна зайняти тільки з того моменту, як почалася служба на території України. Тож, швидше за все, багатьом військовослужбовцям, які прослужили багато років на благо «великої і неподільної», доведеться «пропустити вперед» своїх молодших, але вже «українських на всі 100 відсотків» колег.
