Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Македонський вузол: до розв’язки далеко

23 травня, 2001 - 00:00

Тиск на албанських бойовиків, які утримують ряд поселень на півночі Македонії, зростає. За повідомленням Бі-Бі-Сі, найтяжчий день для екстремістів припав на понеділок, коли македонська армія проводила безперервний артилерійський обстріл населених пунктів, які утримують бунтівники. Македонія, як і раніше, залишається в центрі уваги. Нещодавні активні бойові дії на її території змусили знову заговорити про подальшу ескалацію балканської кризи. Після давніх і нещодавніх історичних подій на територію нинішньої Республіки Македонія переселилися етнічні албанці, котрі встигли тут грунтовно обжитися. Багато хто з них навіть отримав керівні посади — від місцевих органів самоврядування до парламенту. У другому за величиною місті Македонії Тетово побудовано й діє університет, де викладання здійснюється албанською мовою. Албанським політичним партіям, схоже, цього здалося замало. Вони вимагають внесення поправок до конституції республіки. Річ у тому, що в основному законі Македонію названо «державою македонського народу». А албанці, в особі лідерів партій, наполягають на тому, що жодна нація не повинна мати переваги перед іншими. Уряд, навпаки, стверджує, що поняття «македонський народ» включає в себе все населення республіки, а не лише етнічних македонців. Але таке формулювання не влаштовує албанську опозицію. Її представники висувають вимоги про запровадження албанської мови на території Македонії як другої державної й збільшення кількості албанців у владних структурах, зокрема в армії й поліції.

Всі ці вимоги внутрішня албанська опозиція Македонії намагається реалізувати політичним шляхом. Проте знайшлися сили, що захотіли вирішити питання за допомогою сили. На територію Македонії пробралися з боку Косово бойовики. Певно, протекторат етнічних албанців міжнародними миротворчими силами додав хоробрості екстремістам. Якщо до останнього часу албанські націоналісти мріяли про «велику Албанію», то тепер вони сміливо говорять про «велике Косово». Столицею цього нового утворення вони вбачають Пріштіну або ж Тетово, а за найбільш вдалого розкладу — Скоп’є. Багато спостерігачів припускають, що у внутрішньополітичних албанських партій Македонії та албанських бойовиків спільний координаційний центр. Однак партійні лідери цю гіпотезу категорично відкидають.

Передбачаючи, що збройний конфлікт має високу ймовірність продовження, вище керівництво Македонії вжило заходів для посилення свого оборонного потенціалу. Знаковим стало придбання Македонією 8-ми українських вертольотів: чотирьох — Мі-8Т (транспортні, обладнані спеціальними підвісками для стрільби реактивними снарядами (НУРС)) і ще чотирьох Мі-24 (ударні з гарматами, кулеметами й тими ж НУРСами). Швидкі, незамінні в гірській місцевості вертольоти, що не потребують спеціальної злітної смуги, вже мали перший успіх у нещодавніх бойових діях проти албанських бойовиків. За допомогою декількох гвинтокрилих машин македонської армії десант несподівано висадився в тилу бойовиків. Тепер у повітряному арсеналі республіки нараховується 17 вертольотів різних класів. Однак придбання дорогого майна не розв’язало всіх проблем. Виявляється, в лавах македонських пілотів майже немає фахівців, які могли б упевнено провести операцію з вогневим застосуванням Мі-8Т і тим більше немає пілотів, які раніше літали на Мі-24. Нині цей «недолік» в освіті македонських бойових пілотів, за обопільною домовленістю, старанно ліквідують українські фахівці, чимало яких воювали в горах Афганістану.

Противники такої операції поспішили оголосити, що під час застосування вертольотів проти албанських бойовиків за штурвалами перебували українці. Це було серйозне обвинувачення, що мало налаштувати проти України міжнародні сили. Офіційні особи України та Македонії відкинули обвинувачення й довели, що вертольотчики Македонії, маючи певний льотний досвід, зуміли впоратися із завданнями самостійно. Однак є ще одна проблема — вікова. Наймолодшому македонському пілоту — 36 років, старшому — майже півстоліття. Тому українська сторона запропонувала Скоп’є готувати вертольотчиків в Україні. Як стало відомо пізніше, на базі українських військових вузів планується готувати офіцерські кадри й для інших родів і видів збройних сил Македонії.

Максим ТОМІН, Скоп’є—Київ, агентство Прес-КІТ
Газета: 
Рубрика: