Поспіх, з яким влада взялася за порятунок «майнових комплексів» держави, можна зрозуміти. Акції промислових та енергетичних гігантів стрімко переходять у приватну власність, причому держава за це не отримує жодної копійки. Сенсаційні історії навколо спроб комерційних структур отримати контроль над «Донбасенерго», «Росавою» та «Луганськобленерго» показали повну неготовність уряду до такого розвитку подій. Сумнівного походження борги, які раптом виникають у державних компаній, дають цілком законні підстави для передання їх у власність кредиторів. Арбітражні суди, навіть розуміючи, що мають справу з детально продуманою з самого початку операцією, нічого не можуть вдіяти. Закон сьогодні однозначно підтримує сторону, якій винні гроші.
Перший голосний дзвіночок пролунав у середині минулого місяця, коли рішенням Старокиївського районного суду Києва електромережі «Луганськобленерго» перейшли у володіння Укрсоцбанку. Звичайно, сам банк у цій історії лише представляв своїх клієнтів, що не бажали «світитися». Сума боргу, яка стала предметом судового розгляду, просто вражала: 115 мільйонів гривень. Голова наглядової ради банку, депутат Валерій Хорошковський тоді ще іронічно і не без задоволення відзначив, що «сума цілком відповідає ціні, сплаченій словацькою та американською компаніями на недавніх конкурсах з приватизації обленерго, ось тільки об’єкт потрапив до рук вітчизняного покупця». Хто саме був реальним покупцем, можна лише припускати, але поза сумнівом, найбільші мотиви встановити контроль над енергомережами мають промислові споживачі електроенергії. Таким чином вони можуть убезпечитись від неочікуваних відключень і вимог щодо акуратних розрахунків. На користь цього припущення говорить і те, що буквально за кілька днів після рішення суду на користь Укрсоцбанку його правління очолив Валерій Тимонькін — за найбільш поширеною версією, представник банківських кіл, що обслуговують інтереси донбаського промислового директорату, зокрема вугільного і металургійного.
Новий скандал спалахнув теж на Донбасі, за два тижні після пригоди в Старокиївському суді. Три найбільш ефективні ТЕЦ, що працюють у складі «Донбасобленерго» — Луганська, Зуєвська та Курахівська — були продані на аукціоні за борги після позовів про банкрутство. Таким чином усіх «формальностей, пов’язаних з механізмами приватизації через Фонд держмайна (інвестиційні, соціальні зобов’язання) покупцям вдалося уникнути. Сума боргу «Донбасобленерго» становила 160 мільйонів гривень. Найдивовижніше, що досі громадськості невідома комерційна структура, яка заволоділа, по суті, найбільшими енергетичними потужностями регіону. Зараз Фонд держмайна робить спроби повернути Донбасобленерго у державну власність — його позов ще розглядатиметься в суді. Голова Фонду Олександр Бондар заявляє, що майно «Донбасобленерго» перед банкрутством було оцінене лише в 20% його ринкової вартості. До того ж оціночна експертиза здійснювалась компанією, яка напередодні була позбавлена сертифіката Фонду держмайна. Втім, усі ці заяви виглядають, як квола спроба помахати кулаками після бійки. Дивно, що Фонд не зміг вчасно надати суду повний набір своїх аргументів. Тепер за справу взялась і прокуратура, і СБУ, і уряд — можливо ця могутня купка і врятує ситуацію. Міністр ПЕК Сташевський у притаманній йому манері вже навіть заявив, що держава не має наміру виконувати це рішення суду, — погодьтесь, звучить, як поганий анекдот. Але величезну шкоду українській приватизації, і фондовому ринку загалом, вже завдано.
Аналітик брокерської компанії «Альфа-Капітал» Володимир Цвеніаді стверджує, що саме скандалами навколо луганської та донецької енергокомпаній пояснюється падіння курсу акцій майже всіх обленерго на фондовому ринку. На думку аналітика, тіньова приватизація, що стала модною останнім часом, відлякує солідних іноземних інвесторів, якi готовi вкладати живі гроші в українську економіку, беручи на себе певні зобов’язання перед державою. Крім того, Володимир Цвеніаді теж вказує на зацікавленість iз боку металургійного директорату встановити контроль над «Донбасенерго».
Проте на цьому скандали не закінчились. Вже цього тижня історія зі знайомим сценарієм повторилась у Білій Церкві Київської області, де тамтешній шинний завод ледь не перейшов з державної у приватну власність за борги. Лише в останній момент, 14 травня, завдяки втручанню Генеральної прокуратури Фонду держмайна вдалося припинити продаж підприємства на аукціоні. Найбільший український виробник шин, відомий ще як АТ «Росава», виставлявся на торги як частина україно-ірландського СП за стартовою ціною 103 мільйона гривень. Цього разу спроба тіньової приватизації була настільки очевидною, що ЗМІ почали повідомляти про очікувану аферу задовго до аукціону. Згодом голова ФДМ Олександр Бондар навіть подякує журналістам, від яких він дізнавався всі подробиці справи. Але чи це зайвий раз не підкреслює слабкість і навіть деяку легковажність контролю за державною власністю?
Указ Президента, підписаний цієї середи, зобов’язує уряд провести службове розслідування діяльності керівництва державних підприємств, якi задіянi у спробах тіньової приватизації. А ось доручення Кабінету Міністрів повернути державні пакети акцій вже приватизованих, хоч і по-тіньовому, підприємств схоже на націоналізацію. Якщо ніхто не збирається порушувати закон, повернути втрачені ТЕЦ «Донбасенерго» можна буде тільки через суд. А в суді аргументи держави поки що виглядають як вкрай слабкі. Якщо, звичайно, на той час Верховна Рада не затвердить закон «задньої дії». Як би там не було, наслідки некомпетентного (в кращому випадку) управління державною власністю призвели до своєрідної пастки: щоб захистити законні інтереси держави, доведеться вдаватися до аврально-правових заходів.
