Учора в Україні відзначали Міжнародний день сім’ї. У Києві ця подія відзначалася за спеціальною програмою, розрахованою на три дні. Протягом вихідних відбувалися масові гуляння на вулицях міста з концертами та розвагами, в понеділок — нагороджували найкращі сім’ї пам’ятними подарунками, спеціальними значками, грамотами, а у вівторок — ці сім’ї приймав Театр оперети.
Кореспондент «Дня» поговорила із членами цих сімей і пересвідчилася, що щасливі сім’ї зовсім не схожі одна на одну, як стверджував великий класик. Благополучних сімей у Києві нараховується, за різними оцінками, близько 607 тисяч, серед них багатодітних — 534 тисячі. Велика кількість дітей, зазначали мами великих сімей, їм неважка, якщо сім’я добре економічно забезпечена і в домі багато побутової техніки. А ось думки щодо того, хто це економічне благополуччя має забезпечувати, розійшлися. Сім’я Руголiв вважає, що держава повинна істотно підтримувати багатодітні сім’ї, оскільки дітям треба давати гарний духовний розвиток, а заняття музикою, спортом, танцями сьогодні не безкоштовні. У цій сім’ї всі четверо дітей грають на музичних інструментах, дівчатка навчаються в хореографiчній академії. А ось Людмила Бодішевська, мати шістьох дітей, упевнена в тому, що, народжуючи дітей, сім’я має розраховувати тільки на власні сили, хоч і допомога держави — це також добра справа. Старша дочка Людмили закінчила швейне училище, а старший син працює артистом цирку і вчиться в університеті культури за спеціальністю «режисер театру». Цікавим виявилося знайомство зі знаменитою сім’єю фокусників Скобленків. Михайло Петрович із раннього дитинства захоплювався цирком і намагався у вільний від навчання та роботи час опановувати мистецтво ілюзіоніста. Він залучив до цих занять і свою дружину, і своїх дітей — Ірину та Юрія. Вони неодноразово ставали лауреатами міжнародних, усеукраїнських конкурсів, виступали в Болгарії, Югославії, Росії, Білорусі. До створення сім’ї підходили відповідально, розраховували тільки на себе: одружилися після закінчення технікуму, коли влаштувалися на роботу. Їхня дочка Іра створила власну сім’ю також після закінчення інституту, закріпившись на робочому місці, наче продовжуючи сімейну традицію брати відповідальність за свою сім’ю на себе, а не перекладати її на своїх батьків. Поки що молоді змушені жити разом із батьками, але мають намір узяти кредит для купівлі власної квартири.
Поява ж у нашому житті такого свята, як День сім’ї, підкреслює суспільну значущість щоденної непомітної праці, що виражається в турботі про дітей, дружину, батьків. Завдяки такому святу в жінки, яка заради сімейного благополуччя, можливо, і була змушена пожертвувати своєю кар’єрою, щоб забезпечити сімейний затишок та хороший догляд за дітьми, є шанс відчути свою соціальну значущість, суспільне визнання своєї сімейної праці. Наприклад, Тетяна Журавель заради благополуччя своїх дітей покинула наукову роботу, оскільки більше нікому було опікуватися дітьми. За розробленими нею автоматизованими системами управління сьогодні в Україні працює два гірничо- збагачувальні комбінати, вона має 24 друковані роботи і написану дисертацію, захистом якої довелося поступитися перед обов’язком матері.
Директор Українського інституту соціальних досліджень Олександр Яременко повiдомив «День»: «Для українського громадянина сім’я є нині єдиною людською цінністю. У теперішніх складних економічних умовах сім’я — це єдина фортеця, де можна знайти розуміння і підтримку, де ми черпаємо сили, щоб виживати. Сім’я, як і суспільство, переживає важкі часи, змушена розв’язувати безліч проблем, і не тільки економічних, — наприклад, нині дедалі більше стало з’являтися нових форм сімей, особливо в молоді. Зв’язок поколінь, взаємна моральна підтримка, бажання допомогти одне одному у важку хвилину — це те, що цементує сім’ю, і те, що ми повинні берегти в собі. Своє слово має сказати і держава, завданням якої є створення правових, соціальних і економічних умов нормального функціонування сім’ї».
Загальнодержавна політика в Україні здійснюється на основі широкомасштабної програми «Українська родина», а також на основі цілої низки програм цільового призначення. У зв’язку зі зміною соціально-економічних умов життя української сім’ї необхідно вдосконалити чинні та розробляти нові закони про права власності подружжя, посилювати юридичну та моральну відповідальність батьків за життя і виховання дітей, відповідальність дорослих дітей за матеріальне забезпечення непрацездатних батьків. Сьогодні дедалі актуальніше звучить питання про створення сімейного кодексу, який би регулював стосунки сім’ї та держави, а також часто складні внутрішньосімейні взаємини.
