Хоч як би там було, і ті, й другі пишаються досягненнями української демократії. Відставка прем’єра вперше відбулася публічним, відкритим, шляхом. Депутати проголосували, Президент задовольнив їхню волю. Наслідки — питання інше. Дискусії найбурхливіші. Як і напередодні виборів, народні обранці попрямували в регіони. За один лише тиждень своєю точкою зору з електоратом Запорізької області ділилися Наталя Вітренко та колишній губернатор Олексій Кучеренко. Особливий інтерес громадськості викликала прес-конференція екс-губернатора. Невтішні прогнози стосовно згубного впливу відставки уряду на стан справ у ПЕКу не на жарт стурбували запоріжців.
На переконання Олексія Кучеренка, Україні загрожує голодна в енергетичному плані зима. Досі не затверджено кандидатуру на посаду першого заступника міністра палива та енергетики. Станіслав Сташевський, на думку Кучеренка, людина нова і внаслідок об’єктивних причин не досить гостро відчуває майбутні проблеми. Мало того, у відставку відправлено двох заступників Сташевського.
«Повірте мені, — продовжив О. Кучеренко, — нічого доброго країні це не принесе. Найбільш яскравим прикладом того є останні події, щодо банкрутства та оперативного продажу однієї з провідних генеруючих компаній України «Донбасенерго». За 200 млн. грн. було продано «Укрспецюстом» 3 базових станції цієї компанії. Не треба бути великим фахівцем, щоб розуміти, що реальна вартість цих об’єктів, як мінімум, у 20, 30, 50 разів вища. Проте цю операцію здійснили в правовому полі. Чи не загрожує подібна процедура, скажімо, «Дніпроенерго», яке так само заборгувало багато грошей, з-поміж них і приватним структурам? У мене немає жодних гарантій. Відбувається перерозподіл нашого багатства. При цьому страждає бюджет, конкретні жителі нашої країни... Ми перебуваємо в рамках об’єктивної відсутності ухваленої концепції державної політики, системи, що передбачає принципи відносин усіх суб’єктів енергоринку. Ми не сформулювали цих принципів. Ми не розуміємо, чого ми хочемо. З одного боку, йдемо у приватизацію. Із другого — сумніваємося в ході конкурсів: що, можливо, краще почекати? Із третього боку, намагаємося запровадити ринкові відносини. Із четвертого, не можемо виписати нормальні процедури банкрутства, запроваджуємо адміністративно-командні методи, які суперечать ринку. Як можна назвати те, що відбувається, політикою? Після цього ми хочемо розробляти програми розвитку конкретних галузей енергетики на 30 років?! Це буде черговий формальний документ, ціна якому — копійка в базарний день.
Сьогодні Мінпаливенерго очолює абсолютно нова людина. Вона прийшла з іншої сфери. Першого заступника немає. В «Енергоатомі», по суті, двовладдя. Проблеми з газом будуть завжди. Точніше — з розрахунками за газ. Блакитного палива буде рівно стільки, за скільки ми з вами сплатимо. Поліпшення тенденції платежів я не бачу. Платоспроможність людей не зростає. Підприємства потрапляють у жорсткі умови. Цього року ситуація буде набагато важчою, ніж минулого. З’являються конкретні власники, конкретні обленерго. Ні в кого не повинно бути сумнівів, що вони відключатимуть абсолютно всіх, хто їм не заплатить. Їх уже не налякаєш електролізерами або будь-чим. Причому все це відбуватиметься на тлі передвиборної кампанії 2002 року. Саме тому я голосував проти відставки уряду. Мало того, мені абсолютно не зрозумілі принципи розподілу кабмінівських портфелів. Вони повинні базуватися на відповідній платформі у вигляді парламентської більшості. Що таке нова більшість? Вона не оформлена! Ми вже чули, що колишня більшість розкололася і деякі фракції оголосили, що не братимуть участь у формуванні уряду. Виходить, що нова більшість — це ті 269 депутатів, які проголосували за відставку Ющенка», — підкреслив народний депутат Кучеренко. Побоювання колишнього губернатора Запорізької області із приводу очевидності «холодної зими» 2002 року, поставив під сумнів нинішній губернатор. Зокрема, Євген Карташов повідомив «День» в ексклюзивному інтерв’ю, що приводів для неспокою в жителів регіону немає.
«Я, — сказав Карташов, — не люблю людей, які лякають. Візьміть будь-який рік. Кожного разу нас лякають узимку: ось, мовляв, ми цю зиму не виживемо, ця зима буде катастрофічною тощо. Ми для цього й прийшли керувати, щоб оцінити сьогодні реальну ситуацію, забезпечити себе необхідними запасами, навіть через «не можу». Я вважаю, що за такого рівня розвитку економіки, який сьогодні існує в Україні, ситуація не гіршає. Скоріше, навпаки, поліпшується. Тому в нас будуть вирішені питання і в напрямі енергетики. Просто не треба лякатися. Сьогодні треба чітко і ясно уявити собі картину, що, в якій кількості необхідно регіонові для зимівлі, і працювати в цьому напрямі. Промислові підприємства стають на ноги. Сьогодні вони здатні розраховуватися за енергоносії живими грошима. На мій погляд, найважливіше, що потрібно зробити, — ліквідувати всі, як кажуть, таємні схованки, які дозволяють окремим людям брати дешеву електроенергію і без будь-якої конкуренції реалізовувати її за так званою дешевою ціною, дестабілізуючи таким чином роботу основних генеруючих компаній. Моя позиція така: на сьогодні ми маємо економічно позитивний баланс для того, щоб забезпечити себе енергоносіями. А складності, які є, вони завжди були й будуть. Найбільш правильне рішення щодо ядерного палива — домовитися і створити спільне підприємство з Росією та Казахстаном. У цьому випадку ми брали б у Казахстану найдешевші «таблетки», Росія встановлювала б їх у капсули, а ми купували. Я вважаю, що сьогодні достатньою мірою ці питання напрацьовані. Із другого боку, ми ставимо перед собою завдання залучення інвестора для більш стійкої роботи наших теплових станцій. Зазіхання, які були в Донбасі, мають місце стосовно «Дніпроенерго». Я вважаю, що якщо є гарний стратегічний інвестор, в якого є гроші і який готовий забрати борги та забезпечити роботу в надійнішому режимі, — це шлях для виходу зі складного становища. Не ті, — підкреслив Карташов, — які імітують, що в них є гроші, а потім заліковими схемами ставлять підприємства в ще скрутніше становище, а ті, що сьогодні дійсно є реальними інвесторами і можуть нам допомогти. Те, що ми сьогодні закільцьовуємося в російську енергосистему, я думаю, дуже правильно, і не треба лякатися, як деякі кажуть, що ми втрачаємо національну незалежність. Треба підходити до всіх економічних питань з погляду доцільності і вигоди для нашої держави, а не з погляду уявної політичної доцільності. Окремі члени уряду іноді не розуміють цього. Що ж до відставки уряду, то можу судити із свого досвіду посла в Казахстані. На певних етапах там змінюються і прем’єри, і їхні команди. Залежно від тих завдань, які стоять перед державою. З урахуванням того, що сьогодні в Казахстан прийшло безліч зарубіжних інвесторів, прем’єр-міністром призначено колишнього міністра закордонних справ. Він гостріше відчуває і відображає потреби сьогоднішнього дня. Що ж до уряду України, то в жодному випадку не можу погодитися з тим, що Кабінет Міністрів виявився нібито в опозиції до Президента. Це — нонсенс. Такого не буває. Президент відпрацьовує програми, політику. Уряд повинен знаходити тактичні прийоми для їхньої реалізації. У цій ситуації Кабінету Ющенка треба було працювати саме в цьому напрямі. Коли ж уряд створив конфліктну ситуацію, яка багато в чому загальмувала процес реформ, питання про зміну складу Кабінету Міністрів логічно постало саме собою. Сьогодні ми повинні консолідувати зусилля всіх трьох гілок влади — президентської, урядової та парламентської. Якщо цього не станеться, на Україну дійсно чекає криза».