Представники Інституту соціології у переддень 15-ї річниці аварії на ЧАЕС представили результати моніторингу соціально-психологічних наслідків Чорнобиля, який проводився з 1992 року. «Забувши про те, що кожний з нас частина соціокультурного простору, ми ставилися до потерпілих тільки лише як до біологічних організмів і вважали, що забезпечивши їх медичною допомогою, їжею й квартирою, ми можемо допомогти їм подолати наслідки аварії, в чому допустили грубу помилку», — висловився доктор економічних наук, завідувач відділу соціальних експертиз Інституту соціології Юрій Саєнко. Результати дослідження показали, що найнижчий показник соціально-психологічного стану спостерігається у переселених із зони аварії на ЧАЕС, більшість з яких навіть схильні думати, що самий факт евакуації став для них причиною життєвих невдач і стресів. 80% переселених так і не змогли повернутися до минулої соціальної активності, а особливо це стосується немолодих людей. Як свідчать цифри, у евакуйованих спостерігається підвищений рівень тривожності у порівнянні із самооселенцями й жителями забруднених районів. 97% переселених відчувають страх, що хворі на невиліковну хворобу, тоді як у жителів забруднених районів цей симптом спостерігається лише у 58% випадків .
За оцінками експертів, евакуйовані мають неадекватне уявлення про погіршення свого здоров’я, що, в свою чергу, також впливає на психологічний стан в цілому. За словами Юрія Саєнка, поновлення життя у потерпілих районах — єдине розв’язання цієї проблеми. Крім цього, на його думку, необхідно створити мережу центрів соціально-психологічної реабілітації саме для переселених із зони ЧАЕС. Щоправда, проблема психологічної реабілітації торкається не тільки їх одних. Так званий посттравматичний синдром спостерігається у всіх, хто пережив Чорнобильську катастрофу. Особливо яскраво він виражений у матерів, чиї діти на той момент знаходилися в зоні Чорнобиля. А причина ясна: величезний страх за майбутнє і здоров’я своєї дитини. Зі слів головного наукового співробітника Інституту соціології, доктора філософських наук Євгена Головахи, ще одна із причин такого психологічного стану населення полягає в тому, що ми «активно вішаємо ярлики й нагороджуємо статусом потерпілих всіх поспіль, що провокує безпорадність і невпевненість цих людей у своїх силах».
