У той момент, коли на табло для голосування у сесійній залі ВР висвітилося число 290, саме стільки депутатів проголосували за рішення прийняти за основу постанову про визнання роботи уряду незадовільною, все для Віктора Ющенка, здається, закінчилося. За час, поки триває урядова криза, становище не тільки не покращилося, а навпаки: видається що прихильники відставки премєр-міністра стали ще більш рішучими і ні на які компроміси вже не підуть. Якщо треба — зберуть і триста голосів.
Керівник уряду і його затяті захисники поводили себе так, що тільки загострили ситуацію. Не допомогли ні акції, ні мітинги, ні пікетування, ні збирання підписів. Заклики до опонентів мати совість заздалегідь означали, що ті безсовісні, тому відповісти щось інше, ніж «самі такі» члени антиурядової більшості просто не могли. Якби не знати, що собою являють фракції, котрі обєднались на підтримку прем’єра, їх можна було б запідозрити у навмисному зіштовхуваннi прем’єра з крісла, аби тому не залишалось нічого іншого, як очолити «неліву» опозицію, гарантовано втягнувши її до майбутнього парламенту.
Не витримали нерви і в самого Ющенка, коли у відповідь на критику він уперше, здається, публічно «перевів стрілки» на Леоніда Кучму, заявивши, що виступаючи проти дій уряду, депутати виступають проти курсу Президента. Залишалось ще трохи зачекати, аби вчорашні затяті «антикучмісти» стіною стали на захист Президента.
До цього не дійшло. Зробив все, що міг, Іван Плющ, який, маніпулюючи нормами регламенту, не дав комуністам уже вчора оголосити недовіру уряду. Та що може зробити навіть такий хитромудрий спікер, коли розклад сил визначений і перегляду не підлягає. Ритуальний демарш соціалістів, котрі несподівано проголосували разом із «комуно-олігархами» всерйоз ні на що, окрім стосунків всередині «національних рятувальників», уже не вплинув. (Лідер УНП «Собор» Анатолій Матвієнко вже заявив, що підтримка Соціалістичною партією постанови про визнання незадовільною роботи уряду «розбиває єдину демократичну опозицію», повідомляє УНІАН). Тим більше, що згодом Олександр Мороз намагався дуже плутано пояснити свою загалом типову поведінку, що його фракція не голосувала проти уряду Ющенка, а за оцінку тих перетворень, які проводив уряд протягом року. Більш екстремально виглядала акція рухівки Лілії Григорович, котра прямо в залі засідань поливала себе невідомою рідиною аж поки колега-депутат Ратушний не кинувся до неї і не врятував від спроби самоспалення (на фото). Наш парламент такого ще не бачив. Не виключено, що після цього, окрім перевірки «на метал», у приміщенні ВР почнуть перевіряти «на бензин», а в залі чергуватиме пожежник із готовим брандспойтом.
А що ж Віктор Ющенко? Здається, що він і справді до останнього вірив, що його не посміють-таки «зачіпати». Шок, який довелося пережити прем’єр-міністру, до снаги змалювати хіба що класику. Памятаєте, в якому розпачі був Николенька Ростов із «Війни і миру», коли вперше побачив наведену на нього зброю: «Як, вони хочуть вбити мене? Мене, якого так люблять усі?».
Досі прем’єр-міністр викликав певне співчуття, несподівано опинившись в епіцентрі політичної бурі. Тепер же його поведінка поясненню не піддається. Чекати від нього або мудрості компромісу, або мужності добровільної відставки втомились вже всі. Тому велика політична гра йде вже не з ним, а навколо нього. І в ній буде ще багато цікавого і несподіваного.
