Як уже повідомляв «День» в суботу, знову загострилася ситуація навколо ліцензування ТРК Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення. Розпочатий з чергового етапу розбірок між Нацрадою і вінницькою телекомпанією «Іштар», минулий тиждень закінчився тим, що частоту, на якій працювало «Радіо «Континент», віддали харківській радіокомпанії «Онікс» (за інформацією наших харківських експертів, «Онікс» — одна з небагатьох місцевих радіостанцій, що не згорнули роботу під час нинішньої енергетичної кризи. Станція має достатню кількість програм власного виробництва, в тому числі й новин). Нагадаємо, що основною причиною для претензій до «Континенту» з боку Нацради стала заборгованість радіостанції перед державою, хоча директор «Континенту» Сергій Шолох, як і раніше, бачить у всьому цьому політичне підгрунтя.
У ролі «адвоката» «Радіо «Континент» несподівано виступив глава держави, який запропонував Нацраді припинити рішення про позбавлення «Континенту» ліцензії і повернутися до цього питання для більш детального вивчення ситуації. У своєму листі до Нацради Леонід Кучма звернув увагу на необхідність неухильного дотримання норм Конституції, зокрема, норми про право громадян країни на свободу отримання інформації.
Нагадаємо також, що діяльність Нацради з ліцензування вітчизняних ТРК виявилася причиною для закидів і з боку парламентаріїв. Намагаючись розібратися в ситуації навколо ліцензування загалом, «День» звернувся за коментарем до одного з членів парламентського Комітету з питань свободи слова і інформації (саме цей комітет, як ми вже повідомляли, почав готувати законодавче рішення відносно продовження діючим ТРК терміну дії ліцензій на право мовлення). За докладним же коментарем про те, чим було викликане подібне рішення Нацради стосовно «Радіо «Континент», «День» звернувся до одного з його членів, Миколи Княжицького.
КОМЕНТАРI
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, член Нацради з питань телебачення і радіомовлення:
— Термін повернення кредиту, взятого радіо «Континент» у держави, закінчився ще 1999 року, і в жодному разі не можна ставити можливість повернення кредиту в залежність від продовження або непродовження ліцензії. Ми спитали в Шолоха, чи є в нього лист із Державного інноваційного фонду, в якому мовиться про те, що фонд готовий продовжити йому термін повернення кредиту в разі участі або допомоги з боку Нацради. Шолох такого листа не надав. Ми спитали в Шолоха (і це записано на плівці), чи є якесь документальне підтвердження того, що інвестор, про якого він веде мову, реально готовий прийти в цю компанію з інвестиціями? Такого підтвердження Шолох у Національну раду не надав. Я думаю, що якби такі документи були, Нацрада, безумовно, звернула б на це увагу.
Повсюди у світі основним показником діяльності тієї чи іншої ТРК є відповідність творчої програми та її фінансового забезпечення. Якби Шолох сказав, що в нього є гроші для втілення його творчої програми, безумовно, ми підтримали б його, але в нього, на жаль, грошей немає. Що ж до «Онікса», то це одна з найдавніших харківських радіостанцій, відома в цьому місті, яка (згідно з інформацією нашого інформаційно-аналітичного відділу) не займалася ретрансляцією. Вона запропонувала інформаційно-музичну програму, що складалася б з української музики ХХ століття, крім того, радіокомпанія «Онікс» узяла на себе зобов’язання укласти договори з Бі-Бі-Сі, «Голосом Америки» та «Дойче Велле», якщо ці компанії виявлять таке бажання.
Президент має право, як глава держави, висловити свої побажання, однак до того часу, коли побажання Президента (або побажання Верховної Ради чи будь-якого іншого органу) не будуть тиском на незалежний орган. Для мене це принципове питання. Я свого рішення з приводу радіо «Континент» змінювати не буду, незалежно від того, хоч би хто на це тиснув, — чи то буде Президент, чи то буде Верховна Рада. Це моя особиста точка зору. Сьогодні на конкурс у Києві виставляється ще декілька частот, і якщо радіо «Континент» доведе, що воно реструктуризувало борг або що в їхньої компанії реально існує нормальний інвестор, який готовий покрити цей борг, я думаю, в нього є всі можливості взяти участь у наступному конкурсі, що відбудеться вже через місяць. У них нормальна концепція, ми підтримуємо існування в українському ефірі радіо джазової музики та новин.
Вiталiй ШЕВЧЕНКО , секретар профільного комітету ВР, народний депутат України:
— Щодо правомірності підготовки комітетом ВР рішення про продовження телерадіоорганізаціям терміну дії ліцензій на право мовлення, то цей підхід абсолютно правомірний та юридично підкріплений, оскільки, нагадаю, 22 березня ВР ухвалила Постанову про звіт Національної ради за підсумками її роботи 2000 року, в якій два пункти безпосередньо стосуються цих наших намірів. Зокрема, в пункті другому цієї постанови зазначено: «Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення привести у відповідність із нормами законодавства положення «Про порядок ліцензування каналів мовлення», «Про умови конкурсу на отримання ліцензій» та прейскурант «Про максимально-граничні тарифи на поширення програм радіомовлення та телебачення» і погодити їх, як передбачено в ст. 5 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», із профільним комітетом Верховної Ради України». Себто Нацрада ухвалила нормативні документи з порушенням порядку, передбаченого законодавством, — законом визначено, що вона подібні речі мусила б узгоджувати з нашим комітетом, а цього не було зроблено. Згадані вище нормативні акти Нацради дуже сирі і вносять хаос у процес проведення конкурсу та самого ліцензування. А в третьому пункті постанови ВР йшлося про те, щоб доручити Комітетові ВР України з питань свободи слова та інформації підготувати законопроект про зміни до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо терміну дії ліцензії на право мовлення та в тижневий термін внести його на розгляд ВР України. Одне із другим пов’язане: якби Нацрада відреагувала на парламентські пропозиції щодо звіту про її роботу 2000 року, то, очевидно, потреби в цьому законі не було б. Однак вона не лише не відреагувала, а форсує процес ліцензування не найкращим чином, що ми бачимо на прикладі «Іштара» й останніх подій навколо Нацради. Ситуація складається вже таким чином, що інакше, ніж шляхом ухвалення закону про продовження терміну дії ліцензій, вийти з неї ми не зможемо. І ВР, справді, має відповідні повноваження хоча б тому, що в статті 92 Конституції інформаційну сферу віднесено до особливих сфер. У Конституції також зазначено, що ця сфера регулюється виключно законодавчо.
Тепер загалом щодо ліцензування, яке здійснює Нацрада. Сьогодні в діяльності Нацради простежується максимальне сприяння створенню в країні кількох медіа-концернів — семи-восьми, які, включившись у ліцензування, чи, точніше, в перерозподіл радіочастотного ресурсу, нанизують на себе радіочастоти по всій Україні. Якщо за такою схемою ліцензування буде здійснено, то, по суті, ми матимемо кількох медіа-магнатів, які цілком володітимуть нашим інформаційним простором, — йдеться і про телебачення, і про радіомовлення. При цьому, звичайно, інтереси регіональних мовників не враховуються, як і побажання, що під час переліцензування треба зважати на попередній досвід, на напрацювання, на те, що мовники вже мали свої певні частоти.
Ми, зрештою, живемо в інформаційному суспільстві, і недооцінювати цього не можна. Якщо так свавільно відкидаються інтереси регіональних мовників, які реально практикували в інформаційному просторі, то йдеться вже не про колективи (в яких працює 15, 20 або 30 чоловік), а йдеться про конституційне право громадян на отримання інформації, про необхідність дотримування плюралізму в інформаційній сфері — також і стосовно власників, — запобіганню монополізації медіа.
Щодо боргу «Континенту», то йдеться про дуже сумнівний борг, який тепер оскаржується в різних інстанціях — «Континент» ставиться по-своєму до цієї проблеми, Нацрада використовує цей факт як єдиний із можливих приводів, щоб не надати ліцензію.
ВIД РЕДАКЦIЇ
Ми вже повідомляли про те, що, враховуючи суперечність ситуації, яка склалася навколо ліцензування суб’єктів телерадіопростору, і усвідомлюючи важливість цього досвіду для демократичних процесів, «День» на цьому тижні збирається провести «круглий стіл» з даних проблем. Ми переконані, що головним недоліком нинішньої системи ліцензування є відсутність контролю громадськості над нею. Сподіваємося, що акція «Дня» стане однією зі спроб публічної дискусії навколо питань ліцензування.
