77-річний генерал Ярузельський, колишній президент Польської Народної Республіки, згідно з рішенням Варшавського окружного суду повинен у травні постати перед польською Фемідою за причетність до вбивства 44 страйкуючих на Гданській верфі у 1970 році. Судом, між тим, було відмовлено в клопотанні захисту Ярузельського щодо створення спеціального Державного Трибуналу, який розглядав би справи, порушені проти колишніх посадових осіб. Лікарі бояться, що Ярузельський через стан свого здоров’я не зможе витримати судових напружень. На думку медиків, суддям не варто сильно прискіпуватися до немічного генерала і не тримати на слуханнях більше чотирьох годин. По справі убивства протестантів проходять ще семеро підозрюваних колишніх можновладців. Кожен із них заперечує свою вину. Ярузельський твердить, що посада міністра оборони, яку він тоді обіймав, не дає підстав звинувачувати його у вбивстві людей. Колишній польський лідер переконує, що подібні накази віддавалися найвищими керівниами країн, функціонерами ЦК ПОРП. Довести це адвокатам, як і спростувати прокуратурі, буде складно — більшість найвпливовіших учасників тих днів сьогодні вже померли. Суд може затягтися на необмежений час.
Окремі аналітики твердять, що вся тяганина, пов’язана з судом над колишніми лідерами комуністичної епохи, спрямована на остаточну дискредитацію комуністів у країні. Подейкують, що вся «анти ярузельська» кампанія — проти нинішнього президента Александра Квасьнєвського, якому при всьому бажанні свого комуністичного минулого приховати не вдасться. Існування інших причин теж не виключається. Одна з головних, яка претендує на найбільш прийнятну — покарання злочинців комуністичного режиму. Утім, злочинність або зрадництво Ярузельського дуже неоднозначні (як і зрештою не все однозначно у справах Мілошевича або Кренца). Надто непроста доля випала на його життєвий шлях. Поряд із значними помилками — й істотні досягнення. У 33 роки Ярузельський став наймолодшим у Польщі генералом, у 56 — першим секретарем ЦК ПОРП, тобто всієї країни. Саме Ярузельський був ініціатором запровадження в країні військового стану в ніч на 13 грудня 1981 року після масових страйків. І саме Ярузельський був одним із ініціаторів «круглого столу» з «Солідарністю» Леха Валенси у квітні 1989 року, який привів згодом до краху соціалістичної системи. У липні того ж року Ярузельського було обрано президентом, однак вже у вересні наступного він добровільно пішов у відставку, звільнивши місце для Валенси. Ярузельський часто потім наполягав на тому, що запровадження військового стану врятувало Польщу від радянської військової інтервенції. Проте пам’ять людська часто буває короткою — натомість сьогодні в Польщі надто багато хто волів би забути про нещодавню історію. Як, до речі, вже сталося в Німеччині.
