Невдача багатостраждального законопроекту (а це вже не перша спроба провести одне з рішень торішнього референдуму через парламентське чистилище) була визначена цілим комплексом обставин. По-перше, він пов’язаний з імплементацією одного з положень, проголосованого на торішньому квітневому референдумі. Ідіосинкразію на рішення цього референдуму випробовують багато українських політиків і не дивно, що в лавах противників цього законопроекту об’єдналися і ліва, і права опозиція. Спільно вони піднесли Президенту своєрідний великодній подарунок до річниці Всеукраїнського референдуму. По-друге, і ліві, і праві опозиціонери не зацікавлені наразі в легалізації парламентської більшості й опозиції за президентським сценарієм. Зокрема, проурядові фракції, що лавірують між вигодами перебування в нинішній парламентській більшості й спокусами антипрезидентської опозиції, не зацікавлені в «передчасному» законодавчому закріпленні статусу більшості. Для них вигідний невизначений і законодавчо не закріплений статус парламентської більшості. Таким чином, для них зберігається великий простір для політичного маневру.
Не виключено, що до законопроекту про більшість повернуться після того, як стане відома доля законів про політичні партії й вибори народних депутатів України. Статус парламентської більшості й опозиції буде предметом великого політичного торгу не тільки між владою і парламентом, але й між окремими фракціями нинішнього складу українського парламенту. Певно, що остаточна доля цього законопроекту буде визначена вже новим складом Верховної Ради України залежно від результатів виборів.
