5—6 квітня в Київському національному торгово-економічному інституті проводилося засідання «круглого столу» для керівників вузів з питань організації набору іноземців на навчання в Україні. Таких студентів сьогодні в Україні біля 18 тисяч, а потенційно учбові заклади нашої країни могли б навчати до 50 тисяч іноземних громадян. За минулий рік навчання іноземців принесло Україні біля 124 мільйонів доларів. Чому б не отримати більше?
Доктор Сарвар, громадянин Пакистану, кандидат медичних наук, який отримав освіту в Україні і рік тому організував фірму з набору пакистанців на навчання в Україні, сказав «Дню»: «Що стосується набору іноземних громадян в учбові заклади України — це велика проблема. За минулий рік ми підготували документи і вислали запрошення 130 громадянам Пакистану, а реалізували таку можливість тільки 20 чоловік. Це сталося з тієї причини, що механізм оформлення віз на в’їзд в Україну не відпрацьовано, особливо взаємозв’язок консульство—МЗС. У вашій країні Пакистан особливо приваблюють учбові заклади, які готують медиків і комп’ютерників, адже в нашій 150- мільйонній державі дуже мало учбових закладів і велика кількість наших громадян отримують освіту за межами батьківщини».
Тим часом залучення іноземців для отримання освіти в Україні сприймається з побоюванням (часто обгрунтованим) правоохоронними органами і прикордонниками. Начальник Управління прикордонного контролю Держкомкордону генерал-майор Борис Марченко розповів, що є багато випадків, коли з’ясовувалося, що той іноземець, який їхав учитися в нашу країну, навіть читати і писати не вмів, а прагнув потрапити в Україну з метою нелегального бізнесу або використання як перевалочного пункту для нелегального проникнення на Захід. «Наші закони сьогодні дозволяють іноземним студентам вільно пересуватися як по території України, так і їздити на батьківщину, — сказав Борис Миколайович. — Я вважаю, що це правильно, це дотримання прав людини. Однак такий стан речей створює широкі можливості під виглядом отримання освіти займатися нелегальною торгівлею. Тому навчальнi заклади повинні виявляти студентів, які не навчаються, і виключати їх з учбових закладів. Депортувати іноземця коштує державі дуже дорого, від 600 до півтори тисячi доларів. При проведенні набору іноземців на навчання в Україні необхідно здійснювати перевірку в наших посольствах, щоб з’ясовувати істинну мету людини для приїзду в Україну. Ми ставимо питання про те, щоб наші консульства ретельніше працювали над перевіркою бажаючих приїхати ще до видачі віз. А процедура видачі віз сьогодні зазнає змін — значно спрощується».
У радянський період нашої історії існувала налагоджена система навчання іноземних громадян в нашій країні. Пріоритетом цієї системи був ідеологічний початок, а не комерційний. Ректор Харківського інституту управління Олександр Сердюк сказав «Дню», що сьогодні наші проблеми з навчанням іноземців є частково проблемами держави, яка ще знаходиться в стані перебудови всіх своїх структур: «Заважає вирішувати проблеми інерція мислення, коли важко усвідомлювати, що справи в нашій освіті вже ніколи не будуть йти так, як вони йшли раніше. Треба перебудовувати мислення на економічну основу, учбові заклади повинні реалізовувати свої педагогічні потенціали і заробляти на цьому гроші, а також використати зароблене на розвиток своїх же учбових закладів. А отже — і розширення можливостей для навчання більшої кількості іноземців у майбутньому. Потрібно враховувати і мовну проблему та вводити навчання англійською мовою, надаючи іноземцям можливість самим вибирати мову навчання».
