Звичайно, багато які талановиті актори, письменники і журналісти вийшли з самодіяльності, виступаючи в КВК. Але це добре в світі розваг, в сфері мистецтва, де затребуваність оплачується тими, хто зажадав. Тут же йдеться про політику з її реальними процесами, реальною відповідальністю і реальними наслідками для всіх. Самі гості поскаржилися, що чимало ще має бути зроблено, а програму доводиться складати ночами і в перервах між акціями і заходами. Я розумію, як це важко, але зі сторони все це виглядає якоюсь грою, де закликальник кричить — гайда, народ, потім розберемося, коли прийдемо куди-небудь. Питання про те, «а чи всі туди дійдуть і чи треба туди взагалі йти?», якось повисає в повітрі. Неначе розплатою за помилку буде двійка в щоденнику, а не чиясь доля, а, може, і життя.
У всіх молодих людях я бачу свого сина. Вони схожі у звичках, розмовах і думках. Захоплююся ними. Їх щирим прагненням змінити життя на краще. І це дає мені право сказати цим студентам в політиці, що грати з нею треба дуже обережно. Тому що, коли гра перетворюється на хронічний стан, то запал «зносить дах», і зупинитися, щоб подумати і ухвалити правильне рішення, не залишається сил. Стаєш заручником цієї гри. Здається, що в будь-яку хвилину можна піднятися й піти. Але ні. Завжди знайдеться зацікавлена персона, яка вміло і ненав’язливо сплатить «затравку» у вигляді невеликого призу. І ти свій, навіки полонений. Абсолютно очевидно, що цю молодіжну складову опозиції захопив процес такої гри. Вони в ньому продуктивно беруть участь, пестять його і ним живуть. При цьому вся опозиція, що сформувала Форум національного порятунку, не однорідна за цілями і завданнями. Швидше, різношерста. Комітет «За Правду», представники якого відвідали Харків, — це не просто інтелектуальна молодь. Їх об’єднало прагнення до конструктивної основи. Тому вони і виділилися в структурі Форуму в дещо локальне. Але наявний ресурс поки не використовується повністю і не зможе бути використаний доти, доки вони не зрозуміють, що йти треба шляхом творення нової влади, а не руйнування старої. Такий процес вимагає усвідомлення своїх можливостей у структурі законодавчої гілки влади, принципових підходів до формування свого ставлення до перших осіб країни. А то, виходить, що вони, з одного боку, за правду, а з іншого — підтримують кандидатуру Віктора Ющенка, який, очолюючи Кабінет Міністрів протягом року, не зміг нічого зробити для підвищення рівня життя громадян цієї країни, чим спровокував зростання політичного протистояння в державі. І така подвійність проглядається в усьому. Вони проти олігархів, тому що олігархи хочуть влади. Але при цьому і самі її прагнуть не менше. Вони проти радикалів, але при цьому йдуть на площу, створюючи ескалацію напруженості, а не створюючи нові механізми впливу на парламентську більшість. Вони за Форум як структуру і проти відсутності в ньому конструктивізму, але проти основного його гасла. В результаті така гра може закінчитися тим, що з цієї групи молоді зроблять крайніх, хлопчиків для биття, одночасно звинувативши їх і в розвалі Форуму, і в проблемах влади.
Комітет «За Правду» як частина Форуму національного порятунку фактом свого утворення підтвердив, що дроблення опозиції відбувається абсолютно природним шляхом, через ті ж самі причини, що й дроблення всіх партій в Україні. А саме — внаслідок відсутності реальної, конструктивної програми реформування системи державної влади. У молоді така програма начебто є. Вона складається з трьох пунктів. Перший пункт передбачає перерозподіл функцій і повноважень усередині владного трикутника — Президент, Кабінет Міністрів і Верховна Рада. Другий — гарантування незалежності суддів, і третій — включення п’ятого елемента — ЗМІ, незалежних від адміністративного впливу. Ці тези вважаються основою для можливих переговорів між опозицією і владою. Чудово. Однак програма — це, по суті самого поняття, технологія досягнення поставленої мети. А тези — усього лише короткий виклад цих цілей. Різниця полягає в тому, що вирішити поставлені завдання за столом переговорів iз владою неможливо, тому що це вимагає законодавчого врегулювання. Якщо навіть прийняти переговори за основу для розробки програми, то перша ж теза поставить питання про те, що рівноправний розподіл функцій і повноважень всередині трикутника знову збереже дисбаланс не на користь законодавчої гілки влади. Та й народ, як завжди, залишиться разом iз самоврядуванням за межами такого перерозподілу. Склалося враження, що члени Комітету «За Правду» не усвідомлюють політичної суті того, що відбувається. А те, що сьогодні відбувається, — це ніщо інше як процес, у якому група законодавців в особі Форуму бореться за перерозподіл функцій і повноважень всередині і між структурами виконавчої влади. Знищуючи при цьому більшість у Верховній Раді або, принаймні, сприяючи цьому.
Автор на прес-конференції запитала, хто, на думку гостей, прийде до влади в Україні на хвилі боротьби між законодавцями і держапаратом? Як відомо, в Росії цю боротьбу виграли генерали КДБ. Пан Стецьків відповів, що у нас також переможуть генерали КДБ. Однак, я гадаю, що ні. Переможуть генерали МВС і прокуратури, що не одне і те ж саме. І станеться це в тому випадку, якщо політику наша молодь буде робити на мітингах, а не у Верховній Раді.
Символiчно і прекрасно, що молодь підтримують музиканти. У моєму уявленні, молодість і рок-поняття нерозривні. Рок свободи дев’яностих допоміг нам скинути з плечей робу будівника комунізму. Він ритмічно бив по розумах, як пульс життя. Він кожному з нас дав шанс відчути себе тим, хто ти є. Тоді співаки і музиканти вийшли на сцену в джинсах, шортах і майках. Вони співали, що хотіли, а ми не встигали прислухатися до значення цих пісень. Нам досить було просто ритму, який нарешті хоч чимось відрізнявся від переможного маршу. У ньому жила наша молодість. Він наче співпадав iз пульсом вільного серця і чистого розуму. І жодні критичні статті про неголених хлопчиків без краваток не могли зіпсувати це свято пробудження. «Два капітани», «Це все рок-н-ролл», «Агідель», «Поїзд у вогні» — пісні свободи, нашої свободи. І дуже хочеться, щоб молоді люди, які прийшли в політику на хвилі цієї свободи, не втратили у грі прагнення до неї. Не заплатили нею за ілюзорну правду. Щоб цього не сталося, треба співати і слухати рок на вулицях і площах. А ось інтереси свої відстоювати в реальних структурах влади.
