Сьогодні головний диригент Національної опери України відзначає свій 60-річний ювілей. Буквально кілька днів тому Володимир Маркович повернувся з гастрольного турне по Німеччині, Швейцарії, Франції і Данії, де разом з артистами театру вони показували свої кращі спектаклі: «Борис Годунов», «Євгеній Онєгін», «Ромео і Джульєтта» і «Реквієм» Верді. Преса дуже високо оцінила ці виступи, відзначаючи, як тонко відчуває музику український диригент, порівнюючи його з полководцем, який веде артистів до перемоги.
З Київським театром опери і балету ім. Шевченка Кожухар пов’язав свою долю 1964 року. Потім очолював Національний симфонічний оркестр України. Понад 10 років працював головним диригентом Московського академічного театру ім. Станіславського і Немировича-Данченка. 1989 року Володимир Маркович повертається до Києва й очолює Національну оперу України. Ставить опери: «Тарас Бульба» М.Лисенка, «Золотий обруч» Б.Лятошинського, «Лоенгріна» Р.Вагнера, «Мазепа» та «Пікова дама» П.Чайковського, «Аїда» і «Набукко» Дж.Верді, «Ромео і Джульєтта» Ш. Гуно, працює над балетами «Спляча Красуня» та «Лебедине озеро» П.Чайковського, «Поцілунок феї» І.Стравінського, «Вікінги» Є.Станковича. Значне місце у творчості диригента посідають симфонічна і камерна музика.
— Я вважаю, що нашій опері дуже пощастило, що за диригентським пультом стоїть такий майстер, — каже співачка Марія Стеф’юк. — Він не терпить непрофесійності на сцені. У Кожухаря фантастичні руки. З ним ніколи не страшно на сцені. Одного разу зі мною стався такий випадок. Ми співали з нині вже покійним Анатолієм Солов’яненком «Манон» Масне. Йде остання сцена вистави, ми вже так увійшли в образ, що абсолютно забули про музику. Інший диригент розгубився б, а Кожухар просто усміхнувся, зупинився і сказав, з якої цифри треба починати співати. Це було 20 років тому, коли він ще був зовсім молодим музикантом. Але саме після цього в мене з’явилося відчуття, що коли Володимир Маркович за диригентським пультом — усе буде гаразд. Він чудово знає всі вокальні та артистичні дані наших солістів і тому вимагає найкращого результату. Я вважаю, що вдалі постановки «Набукко», «Аїди» і особливо «Ромео і Джульєтти» відбулися багато в чому завдяки чудовій роботі оркестру.
Колектив редакції газети «День» вітає ювіляра і бажає йому гармонії в усьому — і в життi, і в звучанні оркестру.
