Нарешті здійснилося. «Арія» — кумир неформальної молоді 90-х років приїхала із сольним концертом у Київ. Поява Валерія Кіпєлова з групою викликала такий ажіотаж, що було оголошено додатковий концерт, оскільки Палац культури КПІ не міг вмістити всіх бажаючих. Недивно: група існує вже п’ятнадцять років, і весь цей час її пісні були одними з найулюбленіших серед цінителів важкої музики. Та й не часто радує «Арія» концертами своїх київських шанувальників.
Але концерт, що відбувся, не зміг виправдати сподівань неформалів, незважаючи на те, що були виконані найкращі пісні за весь період існування групи. Дійство в БК КПІ більше нагадувало колективне прослуховування аудіозапису, ніж концерт скандальної рок-групи, яку колись навіть називали радянським Iron Maiden. Склалося враження, що соліст навмисно не хотів входити в контакт з глядачами. Спілкування зводилося до оголошення наступної пісні, зрідка — до історії її написання, що, правда, також скоро припинилося. Не підтримував Кіпєлов і бажання фанатів «допомогти» заспівати кумиру улюблену пісню. Більшість глядачів так і не змогли відчути того енергетичного заряду зі сцени, про який так люблять говорити рокери. Склалося враження, що виконавці традиційної естрадної музики більше налаштовані поспілкуватися із залом, ніж зухвалі й «демократичні» рокери.
Відпрацювавши рівно півтори години і ні хвилини більше, крикнувши «Спасибо, Киев!», Валерій Кіпєлов пішов зі сцени. Навіть півгодинне скандування натовпу не змогло примусити групу виконати ще хоча б одну пісню на біс. У результаті народ залишав зал із почуттям незадоволення й розчарування. «Так, Кіпєлов уже не той, що раніше», — весь час було чути голоси в натовпі. Оксана ОМЕЛЬЧЕНКО
