21 лютого у Ватикані відбувся урочистий Консисторій (зібрання кардиналів), де 44 новопризначені папою Іваном Павлом II кардинали отримали відповідні регалії. Це червоні берети особливої форми, золоті перстні, а також папські булли, які підтверджують високе призначення. Кардинали, у свою чергу, виголосили клятву вірності Папі та Католицькій церкві. Церемонія відбулася сонячного теплого ранку на площі Святого Петра, в присутності майже 50 тисяч паломників. Багато людей прибуло з тих країн, де служать нові кардинали. У своїй проповіді папа Іван Павло II особливо підкреслив той факт, що новопризначені походять із 27 країн світу, — отже вчення Христа Католицька церква несе людям різних культур, різних мов.
Два з 44 нових кардиналів — з України. Це архієпископ Любомир Гузар, Глава Української греко-католицької церкви, та архієпископ Мар’ян Яворський, Глава Конференції єпископів Римо-католицької церкви в Україні. Принагідно нагадаємо, що «кардинал» — то найвищий у Католицькій церкві духовний сан, запроваджений ще в ХI столітті. Призначають кардиналів папи, обираючи достойних не тільки серед єпископів, але й серед священиків. Кардинали утворюють ватиканську Колегію кардиналів, до якої сьогодні, після нових призначень, входить 184 члени, 160 з яких призначені папою Іван Павло II протягом його 22-річного понтифікату.
У деяких людей може виникнути законне запитання: «Чому світ, ЗМІ, церковні й світські, католицькі та інших конфесій, так багато уваги приділяють новим кардинальським призначенням та Колегії кардиналів Ватикану? Причин тут декілька.
По-перше, все, що діється у мікроскопічній теократичній державі під назвою Ватикан, обов’язково впливає, може не зразу і найчастіше опосередковано, на політику й, так би мовити, ідеологію світу. Хоча б через те, що до Католицької церкви належить більше 1-го мільярда віруючих — на всіх континентах і в більшості країн світу. Тільки Іслам має більше прихильників, ніж католицизм (в світі приблизно 1,2 мільярда мусульман). Для порівняння нагадаємо, що світова православна спільнота охоплює — за оптимістичними оцінками — 250 мільйонів віруючих. Тому ЗМІ так уважно слідкують за кожним кроком Ватикану. Найближчим і яскравим прикладом може слугувати візит папи Івана Павла II до України. Здавалось би, яке значення має короткий візит верховного єпископа до своєї пастви? А скільки вийшло розголосу, опору, протестів, залякування! І на яких високих міжнародних рівнях!
Ще однією причиною постійної уваги до Ватикану є та загальна повага, якою користується Іван Павло II. Світ завжди уважно прислухається до того, що скаже чи напише, куди поїде, з ким розмовлятиме ця людина. Тому призначення нових кардиналів сприйнято загалом як оцінка папою Іваном Павлом II діяльності окремих католицьких помісних церков та вищого духовенства. Відомо, наприклад, як переживали німецькі католики, побоюючись, що їхній Глава церкви архієпископ Карл Леман не отримає шапки кардинала. Для такого побоювання були дійсні підстави, бо німецький архієпископ публічно висловлював незгоду з папою у багатьох важливих питаннях. Зокрема, він виступив за перегляд такої установи, як целібат, запропонував підвищити роль жінок у церковному житті, а також ліберально ставитися до проблеми абортів. Попри все те, папа Іван Павло II підвищив його до сану кардинала.
Увага світу до кардинальських номінацій пояснюється не в останню чергу й тим, що поповнвши Колегію кардиналів, Іван Павло II фактично сформував електорат наступного папи. І не тільки електорат, але й список можливих кандидатів-претендентів на Римську кафедру. Адже нового папу, після смерті попереднього, обирає якраз Колегія кардиналів і при тому — виключно серед своїх членів. Хоча існує ще одна тонка обставина — із 184 кардиналів Колегії у майбутніх виборах папи візьмуть участь всього 135. З тої причини, що голосувати і бути обраними мають право тільки кардинали, молодші 80-ти років.
Формуючи Колегію кардиналів, папа Іван Павло II намався забезпечити собі такого наступника, який би продовжив його справу. Тобто був би лібералом у соціальній, церковній політиці; так само, як і він, виступав би на захист бідних і поневолених; так само зводив би мости між конфесіями, церквами, релігіями. І одночасно був би поміркованим консерватором. Сьогодні спеціалісти наввипередки намагаються «розшифрувати» значення тієї чи іншої номінації. Втім навіть папа не може бути певен, що майбутні вибори закінчаться саме так, як він передбачав. Експерти думають, що, скоріше за все, Верховним понтифіком буде обрано італійця або латиноамериканця. Вважається також певним, що до африканського — чорного — папи церква поки не готова. Найбільшою увагою церковних політиків, згідно з повідомленнями ВВС News-Іnternet, користуються такі кандидати, як Джованні Біттіста Ре, близький радник Івана Павла II або Карло Марія Мартіні з Мілана.
То буде вже зовсім інша історія — історія наступного папства. Нашим завданням було тільки поінформувати читачів про останні події у Ватикані, які зрештою привели до появи в Україні двох членів папської Колегії кардиналів, яким ще не виповнилося 80 років.
