Тепер проявляються ознаки ослаблення цієї тенденції: російські інвестори досягли успіху в купівлі важливих українських банків і підприємств, зокрема у сталеливарній і нафтопереробній галузях. Обидва алюмінієві заводи було продано російським покупцям, незважаючи на пручання уряду. На саміті в Дніпропетровську президент Росії Володимир Путін і його український колега Леонід Кучма підписали угоди про співпрацю в авіакосмічній галузі та про об’єднання енергосистем двох країн. Хоча подібні міжурядові угоди, можливо, мають скоріше символічний, ніж практичний характер, тенденція в бік співпраці, а не конфронтації, чітко проглядається. Захід не повинен заздалегідь ставитися до цієї тенденції з підозрою. Україна та Росія — природні економічні партнери, й ділові контакти між ними слід заохочувати. Однак тут ховаються дві небезпеки. Одна полягає в тому, що Москва може скористатися енергетичною залежністю України, щоб скупити українські активи за заниженими цінами — в обмін на погашення заборгованості за постачання газу та електроенергії. Друга — в тому, що певні сили в російському істеблішменті, можливо, все ще відчувають спокусу дестабілізувати український уряд, сподіваючись підірвати незалежність України. Біда в тому, що повільні темпи економічних і політичних реформ в Україні грають на руку цим силам. Кучма не зміг нічого вдіяти з повсюдною корупцією в урядових і ділових колах. Українська демократія, що зароджується, все ще слабка, тоді як влада Президента i бюрократії настільки сильна, що їй неможливо кинути виклик у суді. Нині у народі лунають голоси на користь відставки Кучми: це пов’язано з оприлюдненням аудіозапису, що підтверджує причетність нiбито Президента до вбивства опозиційного журналіста. Кучма звинувачує в ситуації, що склалася, змову зовнішніх сил. США і ЄС передусім хочуть зберегти незалежність України. Найкращий спосіб цього добитися — сприяти зміцненню демократії та прискоренню економічних реформ. Однак такий розвиток подій відповідає й інтересам Москви. Радники Путіна мають розуміти, що безпорадна й залежна Україна — це непотрібний тягар для Росії. Росії й Заходу слід спільними зусиллями прямувати до загальної мети: незалежної й процвітаючої Україні.
«Файненшл Таймс», редакційний матеріал, 14 лютого
