Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Слабка держава — невиховна «тінь»

31 січня, 2001 - 00:00


Облишмо це соромливе слово «тінь». Це — економіка масової безконтрольності та крадіжки. І вона не може бути просто наслідком чиїхось недоопрацювань або помилок, така «економіка» на рівні держави може існувати дев’ять років лише тоді, коли вона вигідна досить великому колу дуже могутніх осіб (із бізнесу, держапарату, депутатського корпусу) та структур

Сьогодні українська «тіньова» економіка не просто домінує, а жорстко протистоїть державі і поки що це протистояння виграє. Автор не вірить казкам про те, що «тіньова» економіка дає роботу сотням людей. Сотні підпільних роботяг дає, але одночасно у двох сотень шахтарів або енергетиків зарплату забирає через неплатежі або шулерський бартер. Грандіозне контрабандне ввезення в Україну нафтопродуктів, алкоголю, сигарет не тільки краде з держскарбниці багато мільярдів доларів, але й робить нерентабельним виробництво в Україні власних нафтопродуктів, алкогольних напоїв та сигарет, зупиняючи десятки заводів (НПЗ, вино- горілчані заводи, тютюнові фабрики) і позбавляючи зарплати тисячі їхніх працівників. Навряд чи варто сподіватися і на те, що «тіньова» економіка вийде «на світло». Тому що та частина «тіньової» економіки, яка складається з некримінального бізнесу, який вимушено уникає непосильних податків, становить лише 10-15% «тіні». Ці ж і вийдуть на світло, якщо знизити податки. А інші?

За кількістю споживаного газу (та й енергії всіх видів) Україна займає почесне місце в першій п’ятірці високорозвинених країн, однак за обсягами вироблюваного за рік внутрішнього валового продукту (ВВП) на душу населення Україна лише у хвості першої сотні країн. Погляньте на таблицю (дані за 1999 р.).



Польща, яка споживає газу в сім разів менше, аніж Україна, має середньодушовий ВВП рівно в сім разів більший! Пояснення, що наша промисловість у чотири—п’ять разів енергоємніша, не задовольняють нікого, хто вміє рахувати. Адже 2,6: 0,07 (це цифри із 6-го стовпчика таблиці) = 37, а зовсім не 4—5! Ну, не може бути наша економіка в 37 разів «газоємнішою» за польську (і у 87 разів — за німецьку)! Ну не може наша комунальна сфера, що виробляє лише 5—10% і без того мізерного українського ВВП, споживати газу майже стільки (9 млрд. куб. м), скільки ВСЯ значно високопродуктивніша Польща (11 млрд. куб. м)! Адже при цьому ще спалюється до 50 млн. тонн/рік енергетичного вугілля і 10—15 млн. тонн мазуту!

Рахуємо далі. Нехай навіть усе наше українське господарство загалом у 4—5 разів енергоємніше, аніж польське, тоді і газу Україні треба в 4—5 разів більше, аніж Польщі, тобто 11х4,5 = 49,5 млрд. куб. м/рік. Адже в нас уже стільки газу є, а саме: 18 (видобуток в Україні)+32 (за російський транзит) = 50 млрд. куб. м/рік! І це означає, що в Росії або Туркменії нам не треба було і не треба нині купувати ні єдиного кубометра газу. Найвірогідніше, з таким величезним напруженням «зайві» 30 млрд. куб. м газу, що купуються, прямо (або опосередковано) обслуговують «тінь» (а це 1,5 мільярда дол./рік). Здавалось би, що є простішим: поставити лічильники газу і тепла на всіх підприємствах і у всіх котельних (ось під це якраз не гріх узяти кредит МВФ!). Готовий посперечатися: нікому ніколи не вдасться цивілізованим шляхом масово поставити на підприємствах і в котельних України газові і теплові лічильники та примусити визнавати їхні дані для грошових розрахунків.

Аналогічно і з електроенергією: наприклад, 1998 р. тільки враховані втрати електроенергії в Україні становили 30 мільярдів квт-год. (при цьому населення України спожило всього 23 мільярди квт-год!). Якщо сюди додати невраховані, то всього вийде майже 50 млрд. квт-год., або прощавай, один мільярд доларів. В енергетиків це називається «комерційні втрати».

Адже така «тіньова» економіка не просто погана або кризова — вона вбивча для України. Облишмо це соромливе слово «тінь». Це — економіка масової безконтрольності та крадіжки. І вона не може бути просто наслідком чиїхось недоопрацювань або помилок, така «економіка» на рівні держави може існувати дев’ять років лише тоді, коли вона вигідна досить великому колу дуже могутніх осіб (із бізнесу, держапарату, депутатського корпусу) та структур. І добровільно вони цю економіку нікому не дозволять змінити. Інакше як пояснити, що за ці ж дев’ять років абсолютно різні, але дев’ять років тому такі ж відсталі, як і Україна, країни — Китай і Польща, Аргентина і Словенія, Індія і Росія, Естонія і Румунія — рвонули далеко вперед? Або як пояснити, що проблеми газу, вугілля, електроенергії сплелися в нас у нерозв’язний вузол, тоді як проблема, скажімо, здобних булочок в Україні успішно розв’язана? А тим, що газ, вугілля, електроенергія є сферою високопосадових особистих інтересів, а бізнес на здобних булочках їх усіх не цікавить (але тільки-но зацікавить, тут же в Україні виникне нерозв’язна проблема здобних булочок).

Така «тіньова» економіка перелякала всіх західних інвесторів (а це втрачений прибуток уже в десятки мільярдів доларів), що дозволяє практично безкоштовно приватизувати прибуткові українські підприємства під усілякі сертифікати, інвестзобов’язання та інше паперове лушпиння, після чого розоряти їх, спрямовуючи прибуток в офшори.

Коли мої духовні колеги — дисиденти-шістдесятники ще на початку 80-х заявляли, що СРСР незабаром і неминуче впаде, над ними всі сміялися (щоправда, на всякий випадок садили їх у в’язниці). Сьогодні я (багато хто сміятиметься) хочу сказати: треба в стислі терміни зупинити цю сваволю економічної злочинності та корупції. Інакше Україну чекає національна катастрофа. І не допоможуть ні надзусилля будь-якого надчудового Кабміну, ні 5% зростання ВВП, бо все «з’їсть» вищезазначена «тіньова» економіка.

Цитую помічника Альберта Гора пана Уоена: «Масштаби і тривалість економічного падіння України безпрецедентні серед країн із перехідною економікою». Що, будемо ще 10 років падати і чекати, може, «тіньовики» перевиховаються і вийдуть «на світло»? Я не хочу вести мову про «сильну руку». Я хочу вести мову про сильну державу, здатну на швидкі та жорсткі адекватні заходи.

Михайло КРАСНЯНСЬКИЙ, професор Донецького технічного університету
Газета: 
Рубрика: