Заповнені трибуни Палацу спорту, вдало продумана програма з представленням кожного із учасників зустрічі, виступами солістів Українського балету на льоду, змаганням у пробитті хокейних пенальті, співзвучність зіркових імен на льоду — все це немов би перенесло глядачів у середину 80-х років, коли кожен матч київського «Сокола» перетворювався на хокейне свято, у Києві регулярно виступали гранди радянського хокею, а зайвого квиточка запитували на далеких підступах до палацу.
Центральною подією цього спортивного вечора стала сама гра. Збірну Росії складали хокеїсти, кожен з яких є легендою радянського хокею: олімпійські чемпіони, багаторазові чемпіони світу, Європи та СРСР Віктор Кузькін, Едуард Іванов, Юрій Блінов, Валерій Брагін, Федір Канарейкін — ці імена не раз змушували завмирати серця уболівальників на багатьох льодових аренах світу. За команду зірок українського хокею виступали і ті, хто у кінці 70-х років у складі киівського «Сокола» торував шлях до вищої ліги радянського хокею, і ті, які завоювали бронзові медалі союзної першості у 1985 році, що залишається найбільшим успіхом українського хокею. Анатолій Дьомін, Анатолій Степанищев, Равіль Юлдашев, Олександр Власов, Анатолій Найда — кумири киівських уболівальників, а наш легендарний страж воріт Юрій Шундров у свої 44 роки до останнього часу залишався діючим гравцем національної збірної України. Саме під час цього матчу Юрій оголосив про завершення кар’єри гравця і перехід на тренерську роботу у школі майстерності хокейних воротарів.
На майданчику були представники трьох поколінь радянського хокею: найстаршому з учасників матчу виповнилось 63, а «наймолодшому» — 34 роки. Декотрі з них вже стали дідусями, але зберегли у душі молодецький запал, тому гра тримала глядачів у напруженні від першої до останньої секунди і завершилася бойовою нiчиєю — 5:5, доставивши насолоду цінителям хокею. І нехай у ветеранів, зважаючи на вік, швидкості вже не ті, але їхній технiці катання на ковзанах, володінню ключкою, точності передач може повчитися нинішня хокейна молодь. Усі учасники зустрічі отримали пам’ятні подарунки і на деякий час стали однією командою, сфотографувавшись на згадку про матч.
