Завдяки невідповідності григоріанського та юліанського календарів кількість свят у нас значно зросла. Якщо не вдалося добре відсвяткувати 1-й Новий рік, а, згідно з прикметою, як зустрінеш Новий рік — таким він і буде, і на вашому горизонті виникнуть нерайдужні перспективи, то можна, аби трошки «відкоригувати» свою долю, з новим настроєм зустріти 2-й Новий рік. Спробуємо ж розібратися в цих календарних тенетах.
Отже, старий Новий рік православні християни святкують за юліанським календарем, прийнятим 47 р. до н.е. римським імператором Юлієм Цезарем (його обгрунтували мудрі єгипетські жерці).
Послідовники християнської релігії вели відлік від Створення світу до IV століття н.e. (325 р.), коли на I Вселенському соборі (церква тоді була ще єдина) було прийнятo рішення обчислювати час згідно з юліанським календарем.
Юліанським календарем християни-католики користувалися аж до 1582 року, коли Папа Римський Григорій XIII, стурбований тим, що свято Великодня поступово переміщається на літо, аби позбутися невідповідності між загальногромадянським роком, що грунтується на юліанському календарі, і астрономічним роком, проголосив рішення про прийняття нового календаря. В папській курії роботу над ним очолив кардинал Сірлето. Суть його пропозицій зводилась до того, що після 4 жовтня 1582 року відразу мало йти 15 жовтня.
Календар Папи Римського, названий на його честь григоріанським, прийняла майже вся Європа. Приблизно сто років по тому, але не одночасно всі протестантські церкви (лютерани, кальвіністи, пресвітеріани, послідовники Цвінглі) також стали дотримуватися григоріанського календаря. Але Православна церква відмовилася відступати від постанов Собору 325 р., вважаючи це єрессю та гріхом. Православні християни продовжували паралельно вести відлік часу від Створення світу, і тільки в 1701 р. російський імператор Петро I наказав користуватися виключно юліанським календарем.
Григоріанський календар уже в Радянській Росії запровадив, знову ж указом, Володимир Ленін. Православна церква продовжує дотримуватись юліанської традиції, і тому в нас паралельно діють громадянський та церковний календарі. Більшість православних церков на чолі зi Вселенським патріархом (ще з початку ХХ століття) відзначають свята за григоріанським календарем, як католики і протестанти. Що ж, юліанська традиція, що походить з Великого Риму, продовжує жити своїм неквапливим життям у східнослов’янських (Росія, Україна, Білорусь) православних церквах.
І ще хотілося б відзначити, що «офіційний» Новий рік в Україні збігається з найсуворішим тижнем Великого посту. Таке різноголосся в календарях ставить у двоїсте становище істинно віруючих православних християн.
