Напередодні старого Нового року ми запросили в редакцію двох фахівців, які мають справу з ялинками не лише в різдвяні свята, а щодня, завдяки своїй професійній діяльності.
Це Микола Краснопольський , кандидат біологічних наук, і Юрій Косенко , завiдуючий дендровідділом держагрофірми «Квiти України».
Вони трошки «просвітять» нас щодо особливостей неодмінного «учасника» новорічних свят — ялинки й сосни. А також розкажуть про деякі «ботанічні» проблеми, пов’язані із цими святами.
— Розкажіть про найпоширеніші види ялини й сосни.
Ю.К. — Зупинемося на двох видах ялини. Почнемо з нашої місцевої — ялини звичайної. Її ареал — Європа. Виростає в природі до 25 метрів, вік — 300-350 років.
Другий вид — ялина колюча, блакитної форми. «Форма» — як термін в ботаніці — це колір. Відтінки кольору ялини колючої можуть мінятися від зеленого до сріблясто- блакитного. Залежно від грунту, клімату й інших природних умов.
Сосна — теж вид нашої місцевості. Так само, як і ялина, — дуже стародавня рослина. Були древні, примітивні види хвойних, а сучасні сосна та ялина — ровесники динозаврів.
— Як відбувається у хвойних «шлюбне життя»?
Ю.К. — Це однодомні рослини. Умовно кажучи, в одному будинку живуть чоловік і жінка, тобто на одному дереві є й чоловічі, й жіночі шишки.
— Чим вони відрізняються, у жіночих «стегна ширші»?
Ю.К. — (Сміється). До речі, жіночі дійсно більші. Чоловічі виробляють пилок, а жіночі — його «ловлять».
М.К. — Якщо ви звернули увагу, на гілках сосни розсташовані пильники, які починають цвісти. І вітром пилок переноситься на «жіночі» шишки.
— Різдвяна ялинка створює затишок у помешканні. А самі дерева якось створюють благоустрій на своїй території?
М.К — Уявіть собі — так. Коли глиця відмирає, то біля підніжжя рослини створюється своєрідний шар з неї. Там ростуть певні гриби, з’являється своя мікрофлора. Без неї рослина може загинути. Так що якщо ви зібралися посадити сосну на своїй дачній ділянці — навколо саджанця насипте глиці.
— Можна сказати, що кожна рослина має якусь свою індивідуальність?
М.К. — Звичайно. Взяти наш Сирецький дендропарк. Там можна побачити дивну картину. Гуляє людина в парку, проходить повз, з моєї точки зору, найкрасивіші й найрідкісніші рослини й підходить до досить непоказного деревця. Обіймає його, як родича або друга. Деякі люди стають навколішки й намагаються розмовляти зі своїми зеленими улюбленцями. Я цікавився іноді в таких людей, чому вони вибрали саме це дерево? Відповідають: «Тому що мені з ним легше. Коли мені погано — воно дає мені силу».
Але у хвойному лісі легко дихати не цілий рік. Негативні в цьому сенсі лютий і березень.
Ю.К. У дерев у цей період йде інтенсивний розвиток. Вони не дають енергію, а забирають. Зазвичай ранньою весною у хвойних лісах незатишно.
— А Штірліц саме в цей час виїжджав із Берліна в передмістя...
МК. — Це він через незнання. Навіть розвідники не про все знають...
Ю.К — А взагалі встановлено, що береза, тополя, верба й інші породи, що швидко ростуть, забирають чужу енергію. А дуб і граб завжди навпаки — підживлюють своєю.
— Якщо поговорити про особливості національного святкування, для вас, ботаніків-професіоналів, різдвяні свята завжди були схожі на військові маневри?
М.К. — Так. Але за радянських часів було набагато більше порядку. Працювала система штрафів тощо. А зараз електрички буквально набиті громадянами, які добули ялинки й сосни в браконьєрський спосіб. Розуміючи біль і трагізм того, що відбувається, навіть, якщо ми ляжемо на це багаття з по-варварському зрублених ялинок, це не зупинить народ.
Спилюють і верхівки блакитних ялинок! А її ж тридцять років треба вирощувати! Ви уявляєте, скільки праці марнується! Чекати, коли народ стане духовнішим — немає часу, тому я хотів би звернутися через вашу газету до міськадміністрації Києва, щоб було посилено контроль за браконьєрством.
А якщо говорити не про каральні заходи, а про попереджувальні, — непогано б створювати спеціальні розплідники хвойних для вирощування ялинок до Нового року, як це роблять у цивілізованих країнах.
— Що у переддень старого Нового року ви побажаєте читачам «Дня»?
Ю.К. — Ми сподіваємося, що серед читачів такої інтелігентної газети немає браконьєрів... І хочемо побажати щастя, здоров’я й радощів!
М.К. — І щоб це веселе свято ніколи не псувалося такими діями людей, що завдавали б шкоди лісу. Адже зрештою це вдарить по самій людині.
