Гаснут во времени, тонут в пространстве
Мысли, событья, мечты,корабли…
Я ж уношу в свое странствиестранствий
Лучшее из наваждений земли…
Максиміліан Волошин (1924)
Верховна Рада Криму на жовтневій сесії ухвалила рішення про створення Республіканського історико-культурного заповідника Максиміліана Волошина в Коктебелі. Ідею цього унікального заповідника розроблено фахівцями Міністерства культури Криму, і, на їхню думку, цей крок являє собою «ще один етап на шляху реконструкції Криму як природного та культурно-історичного комплексу».
Значення культурного середовища Коктебеля на початку століття не можна переоцінити. Досить сказати, що вже з 1904 року Максиміліан Волошин пов’язує свою долю з Кримом. «Я так глибоко впав, що почав писанням заробляти гроші. Бальмонт мені єхидно передрікає, що через кілька років я зроблюся такою знаменитістю, що… Немирович-Данченко буде забутий безповоротно. Але я гордий із того, що відмовився їхати в Петербург, коли мене Суворін хотів кликати для безпосередньої участі в газеті». А вже 1910 року поет вирішив остаточно: «Не можу більше виносити Петербурга, літераторів, літературу, журнали, поетів, редакції, газети, інтриги, честолюбство тощо. Хочу замкнутися надовго в серйозній і великій роботі… Думаю, надовго, зовсім надовго усамітнитися в Кіммерію…», — пише він у листі до А. Петрової. Як часто так буває, що вирішують на певний час, нехай і надовго, а виявляється — назавжди, навіки!
Прабатьками назви «Кіммерія» щодо чарівного Східного Криму потрібно визнати Геродота, який назвав у своїй «Історії» землю, заселену в його час скіфами, «кіммерійців сумною областю», а також Гомера, котрий спрямував до неї човни Одіссея. Але автором цієї знахідки на початку минулого століття (це був 1907 рік!) став В’ячеслав Іванов, який на відміну від Тавриди — західної частини Криму — назвав східний його край від Сурожа (Судака) до Босфора Кіммерійського (Керченської протоки) — Кіммерією.
Слово вимовлене. Гете вважав, що для того, «щоб зрозуміти поета, слід податися в країну поета». Майбутній заповідник Максиміліана Волошина вирішує іще складніше завдання — він дозволить його гостям відвідати не просто Країну або навіть Будинок поета, але — Світ поета. Для Максиміліана Волошина, який давно створив у своїй уяві дивовижну поетичну країну, цей факт Імені став вирішальним, — надалі він незмінно іменує Коктебель Кіммерією. Ця земля, хоч для нього часто і не радісна, пустинна, знедолена, але надзвичайно поетична і незамінна, вона — Праматір: «Как в малой раковине Океана великое дыхание гудит… Так вся душа моя в твоих заливах, О Киммерии темная страна, Заключена и преображена». Тим більше, що вона стала для нього доленосною: «Его полынь хмельна моей тоской, Мой стих поет в волнах его пролива, И на скале, замкнувшей зыбь залива, Судьбой и ветрами изваян профиль мой…»
Заступник міністра культури Криму Леонід Бєлий, який бере активну участь у створенні проекту майбутнього заповідника, вважає цей факт його концептуальним стержнем. Він каже: «Вражає уяву створений природою мільйони років тому величезний скельний профіль Максиміліана Волошина, звернений до моря. Триєдність «Профіль Поета — Будинок Поета — Могила Поета», що обіймає і замикає собою все узбережжя Коктебельської бухти, є рідкісним явищем, яке не має аналогів у світі». Центром заповідника має стати Республіканський будинок-музей Максиміліана Волошина. Навколо нього передбачається формування загального комплексу історико- культурних пам’ятників.
У Криму вважають, що, відповідно до «Основ законодавства України про культуру» (1992), Закону України «Про музеї і музейну справу» (1995), Закону Республіки Крим «Про охорону і використання пам’ятників історії та культури» (1993) і на основі Програми «Збереження і розвиток культури в Автономній Республіці Крим до 2000 року», відповідно до Міжнародної конвенції про охорону світової і природної спадщини (1997), Конвенції Ради Європи «Про охорону архітектурної спадщини», — місця на Землі, в основі історичного значення яких лежить єдність екології, історії та культури, подібно до Коктебеля, підлягають особливій охороні та особливим заходам комплексного використання. Сам Коктебель, що міститься на стику полинових степів, лісистих гір та моря, становить рідкісну різноманітність і зосередженість природних форм, культурного магнетизму й інтелектуального багатства.
Будинок-музей М. Волошина, один iз-поміж унікальних музеїв світу, з великим науковим та історичним потенціалом, став на початку століття «центром культури не тільки Росії, але і Європи». Будинок, побудований поетом за власним проектом та задумом, символізує творчу, духовну й інтелектуальну атмосферу поетичної країни, в якій жила інтелігенція початку століття. На думку Міністерства культури Криму, до складу заповідника мають увійти, як мінімум, 8 частин: Будинок-музей М. Волошина з охоронною зоною до берегового урізу як ядро заповідника; будинок із флігелем Є. О. Кирієнко-Волошиної, матері поета; паркова зона селища Коктебель із прибережною смугою; пагорб Кучук-Єнішари з могилами М. Волошина та М. Волошиної на вершині; могили діячів науки, мистецтва та культури на меморіальному кладовищі в Коктебелі; будинок Е. Юнге, засновника дачного селища Коктебель, одна із трьох будівель початку століття, що збереглася; пагорб «Юнгова могила» зі склепом Е. Юнге та членів його сім’ї; а також зона ландшафту, що охороняється і включає в себе пам’ятні місця і території, які мають історико-культурну цінність, з-поміж них і знаменитий профіль Волошина, що вивітрюється, на Карадагу та інші урочища. Крім того, кримська Верховна Рада ухвалила рішення включити до складу заповідника «Кіммерія» і Старокримський історико-літературний музей із філіалом — Будинком-музеєм О. С. Гріна в Старому Криму, — для чого всі ці об’єкти передаються з комунальної власності в управління Міністерства культури Криму.
Згідно з концепцією заповідника, нерухомі пам’ятники історії та культури, всі пам’ятні місця Коктебеля підлягають обліку, охороні та використанню як єдині об’ємно- просторові системи. Достатня динамічність концепції заповідника дозволяє в майбутньому, за необхідності, збільшувати території, включаючи в систему історико-археологічні пам’ятники та пам’ятні місця Східного Криму, включаючи Феодосію. Історія Коктебеля, втілена в культурному ландшафті в поєднанні з екологічними особливостями природної неповторності цього місця, являє собою єдиний центр, який привертає увагу дослідників і туристів. Це дасть можливість, вважають у Криму, зробити Крим іще привабливішим у культурно-історичному плані для гостей з усього світу.
Знімки репродукуються із книжки:
Захар Давыдов, Владимир Купченко
«Крым Максимилиана Волошина»
