Саудек найбільше прославився своїм умінням ефектно передавати людську плоть, піднести її до рівня символу, або перетворювати її на частину сновидіння, фантазії, галюцинації. Переважну більшість його робіт можна зарахувати, з певними застереженнями, до еротичної фотографії. Дійсно, оголена чоловіча, жіноча або дитяча натура — неодмінний, центральний елемент Саудекового світу. У присмерковому колориті стилізованих під ХIХ сторіччя інтер’єрів застигають манірні моделі. Багато які фото відверто театральні — але це спектакль у двох діях, присвячений виявленню прихованих вад: груповий портрет дивно одягнутих персонажів обов’язково повторюється у фотографії все тих же персон, але вже догола роздягнутих («Божественна комедія», «Весілля»). Загалом, прийоми шокування публіки в Саудека досить прості — поєднання крайнощів чорного- білого, крихкого-дорослого, одягнутого-оголеного. Навіть знамените фото 1966 року «Життя» збудоване на контрасті тільця грудного немовляти з могутнім чоловічим торсом. І чомусь, майже несвідомо, дивлячись на це фото, відзначаєш — «Як на рекламі «Беннетона». Ні, звичайно ж, рекламний бізнес багато що взяв у Саудека — і в ідеях, і в технічних прийомах. Але все ж здається, що і сам Саудек — не те що вторинний, а якось не дуже просторий, чи що. Його тонована віртуальна реальність чудово виглядає під виставковими софітами. Всяка публіка перед цим фото почуває себе добре — і інтелектуали, яким Саудек дає можливість розпочати психоаналітичний танок, і багаті, які з задоволенням повісили б деякі «фотки» в себе в особняку чи в офісі, й простий глядач, якому в черговий раз зробили «оголено і красиво».
Таким і є світ Саудека — він без проблем, і для всіх. Можна, при бажанні, вичитувати в ньому якісь таємничі послання. Але це — все ж таки світ млості, солодких і п’янких видінь, схожий на затишну кімнатку, наповнену томливою музикою і ароматом пахощів.
Але за межами цієї кімнатки насправді нічого немає.
