Два роки тому на похороні Старовойтової зібралися десятки тисяч людей… Літаки й потяги з Москви привезли відомих політичних діячів, бізнесменів, людей із посадами і коштами. За життя Галини Василівни більшість iз них вважали її несучасною, маргінальною, занадто безкомпромісною. Але на похорон приїхали, ніби і не було цих розбіжностей у поглядах. На її могилі пообіцяли об’єднатись, не допустити більше розбрату в демократичномурусі.
Вони виконали свою обіцянку, як могли. Союз правих сил став об’єднанням більшості демократичних організацій Росії, тепер-ось збирається перетворюватися на праволіберальну партію, створювати спілку з «Яблуком»… Однак у парламент СПС пройшов під гаслами, які підтримували прем’єра Володимира Путіна в розпал чеченської кампанії. ЛідерСоюзу екс-прем’єр Сергій Кирієнко став президентським представником в одному з новоутворених федеральних округів. Навряд чи можна назвати таких ручних лібералів втіленням мрії Старовойтової про сильний демократичний рух. Вона якраз завжди була проти цього безперспективного пристосовництва в політиці — тому й залишила посаду президентського радника, не пішла в гайдарівський «Вибір Росії», намагалася йти власною дорогою. Однак на її могилу не прийшли не тому, що колишні соратники Галини Василівни усвідомлюють, як відрізняється їхній шлях від її політичних принципів.
Просто вони були на більш важливому заході — 75-річчі великої балерини Майї Плисецької у Большому театрі. Аякже, туди ж прийшов сам президент!
До речі, життя i творчий шлях Плисецької — яскравий приклад тієї безкомпромісності та віри в правильність власного вибору, яким відзначалося й життя Старовойтової. Тим, хто цього не усвідомлює, ніколи не піднятися на сцену — театральну, політичну, будь-яку.
Їм залишаються лише місця на гальорці.
