Учора, під час підсумкового виступу на конференції «Україна на порозі ХХI сторіччя: Уроки реформ та стратегія розвитку» Президент України Леонід Кучма торкнувся широкого спектру проблем, перш за все, економічного блоку питань. Вiн відзначив, що не поділяє райдужних рапортiв про досягнуті Україною успіхи. Президент також зазначив, що у суспільстві існує досить велика диференціація та багато диспропорцій, а також існує загроза стратегічного відставання. Першочерговим для України має стати рух на випередження, — заявив Л.Кучма. На прохання «Дня» доповідь прокоментував соціолог Сергій МАКЄЄВ.
Мова йде про переорієнтацію Президента і всієї державної машини, перехід до нового способу дії. Умовно доповідь Президента можна розділити на дві частини: підбиття підсумків і визначення нинішньої ситуації і завдань. Що стосується підбиття підсумків, то найголовніше тут — це визнання Президентом допущених помилок у процесі реформування суспільства. У процесі реформування ми відійшли від тоталітарного минулого настільки далеко, що повернення назад неможливе. Але цей відхід дався нам занадто великою ціною. Це виразилося в поляризації суспільства на дуже багатих і дуже бідних. І безодня між ними відтворює ситуацію перед соціальним вибухом. До цього призвело те, що реформування проводилося без детально розробленого плану й продуманої стратегії. У результаті суспільство втратило більше соціальних інституцій, ніж зробило. Найбільшою мірою потерпілими в цій ситуації виявилися люди. Адже ми відмовилися навіть від тих завоювань минулого, від яких не мали сенсу відмовлятися: медичне обслуговування, безкоштовна освіта і т.д. У другій частині доповіді Президент торкнувся нинішньої ситуації в країні. Спираючись на останні показники роботи економіки, він охарактеризував її як післякризову. Це є вихідною точкою для подальшого плану дій. Хоча ми поки не вийшли з кризи, ми лише пройшли нижню її точку. Тут можна зауважити два основних моменти. Перший — те, що відносини з міжнародними фінансовими організаціями вибудовуватимуться по-новому. Бо раніше ми прагнули реалізувати всі положення і вимоги, пропоновані нам міжнародними організаціями. Це стало частиною тієї високої ціни, що нам довелося сплатити. Тому що не враховувалися особливості нашого суспільства і країни й ігнорувався досвід вітчизняних фахівців. Від такого копіювання нам необхідно відмовитися, що свідчить не про згортання співробітництва з міжнародними організаціями, а про зовсім новий його рівень. Другим принциповим моментом я б виділив опору на власні сили, зокрема, на великий національний капітал. Це пов’язано, на мій погляд, iз тим, що Президент розуміє, що в Україні є достатньо кваліфікованих експертів, щоб скласти формулу розвитку тих економічних успіхів, яких ми досягли.
