Транскордонні ріки Західний Буг, Латориця та Уж, що без паспортів і віз пересікають державні кордони, стали нарешті... прозорими. Поки що інформаційно, для громадськості. Завдяки проекту, започаткованому в рамках робочої групи Європейської економічної комісії та фінансової підтримки TACIS, екологи та науковці провели моніторинг названих річок, оцінили якість води в них і отримали об’єктивну картину забруднення річкових басейнів. Це дозволить, зокрема, визначитись з пріоритетами природоохоронного інвестування на міжнародному, національному та регіональному рівнях. Нагадаємо, що минулого року Україна приєдналась до Конвенції «Про використання та охорону транскордонних водотоків і міжнародних озер».
— За прогнозами експертів вже років за десять якісна вода може стати таким самим дефіцитом, як нині нафта, — розповів кореспонденту «Дня» експерт проекту, докторант Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка Сергій СНІЖКО . — Проблема загрожує перерости з санітарно-гігієнічної та екологічної у політичну, якщо ми вже сьогодні не почнемо діяти. Показовим є досвід Німеччини, яка зуміла за кілька десятків років на основі екологічного законодавства та жорсткого принципу «хто забруднює, той і платить» повернути природне здоров’я колишній «стічній канаві», техногенно «вбитій» річці Рейн.
На берегах Рейну і тепер розташовано чимало промислових підприємств, він відрізняється інтенсивним судноплавством, проте близько 20 млн. людей застосовують його воду як питну. Про це розповів на міжнародному семінарі за участю представників Німеччини, Франції, Нідерландів, Польщі, Бiлoрусі, Словаччини, який відбувся у Києві і був присвячений транскордонному моніторингу та оздоровленню рік Західний Буг, Латориця і Уж, пан Браун. За його словами, для порятунку ріки було створено у 50-х роках Комісію по Рейну, багато уваги надавалось гармонізації законодавства, але найбільш ефективною виявилась природоохоронна діяльність в рамках джентльменських транскордонних угод між державами.
...Самопочуття практично чистих гірських рік Закарпаття трохи погіршують незначні забруднення в районі міст Мукачевe та Ужгород. Урбанізовані населені пункти, повідомив Сергій Сніжко, «діляться» з ними викидами комунальних стічних вод, зокрема біогенними сполуками азоту, фосфору і бактеріальним забрудненням. Зарадити цьому може удосконалення системи водоочисних споруд. Трапляються й випадкові аварії — влітку Латориця потерпіла від бензину, що потрапив в річку внаслідок ДТП. А от як вплинути на культуру поведінки місцевих «природолюбів», які не санкціоновано вантажівками скидають побутове сміття у гірські річки, мала б подумати місцева влада. Звичайно мешканці оспіваних казкових Карпат певні, що паводком все знесе? І несе, часто аж за кордон.
Багато серйознішою проблемою є забруднення Західного Бугу. Від витоків річки до місця, де до неї приєднується річка Полтва, вода ще жива. Однак мертва від комунальних скидів Львова Полтва, впадаючи (вміст кисню в цьому місці досягає критичної межі, навіть риба задихається), «збагачує» Буг цілим букетом бактеріальних, органічних та токсичних нечистот. Тому, засвідчив С.Сніжко, до Добротворського водоймища, де вода самоочищається, вона дуже поганої якості. Проте оцінка якості води — не самоціль проекту, відзначив він. Головна мета — створити постійно діючу ефективну систему транскордонного моніторингу. Нині завдання «джентльменського» проекту виконано на 80%, узгоджуються нюанси інформаційного обміну між учасниками проекту.
До речі, українські фахівці, оснащені здебільшого радянським обладнанням, отримали, дякуючи транскордонному проекту, нову комп’ютерну та аналітичну техніку, високоточне вимірювальне обладнання, реактиви, автомобільні пересувні лабораторії. Сергій Сніжко, керівник міжнародної експедиції, що вивчала забрудненість річок у липні, відзначив, що зарубіжних експертів потрясла гостинність українців та рівень фахової підготовки спеціалістів на місцях. Незважаючи на городи, підсобні господарства, загальну економічну скруту в країні, люди не втратили кваліфікації і усвідомлюють, що екологічні проблеми не знають кордонів.
