Комп’ютери починають змінювати процес читання. І тому дедалі більше фахівців замислюються над запитанням, чи будуть книжки трансформовані за допомогою комп’ютерів та Інтернету в безмежні «гіпертекстуальні структури», в яких читач є водночас і автором? Пропонуємо до вашої уваги роздуми з приводу цієї теми відомого новеліста і лінгвіста Умберто ЕКО.
Сьогодні існують два види книжок: одні — для того, щоб читати, інші — щоб отримувати консультацію. З книжок для читання — ви починаєте ще на першій сторінці, на якій, скажімо, автор описує вам злочин, що відбувся. Ви читаєте до самого кінця і дізнаєтеся, хто його здійснив. Кінець книжки, кінець досвіду прочитання. Приблизно таке ж відбувається навіть тоді, коли ви читаєте філософію, наприклад Хуссерла. Автор відкриває вам свою думку на першій сторінці і потім веде вас за допомогою серії запитань, щоб дати вам зрозуміти, як він дійшов своїх висновків.
Енциклопедії, ясна річ, не призначені для читання «від кірки до кірки». Якщо я захочу дізнатися, чи була можливою зустріч між Наполеоном і Кантом, я візьму томи «К» і «Н» і дізнаюся, що Наполеон народився 1769-го і помер 1821 року, а Кант народився 1724-го і помер 1804 року. Тобто їхня зустріч — теоретично можлива. Щоб дізнатися про те, що мене цікавить напевно, я «проконсультуюся» з біографією Канта. Біографія Наполеона, який мав зустрічі з багатьма людьми, може проігнорувати зустріч із Кантом, а ось біографія Канта — ні.
Комп’ютери справді починають змінювати процес читання. Наприклад, за допомогою гіпертексту я можу запитати всі варіанти, в яких ім’я Наполеона пов’язане з ім’ям Канта. Я можу зробити всю роботу за декілька секунд. Комп’ютери цілком замінять друковані енциклопедії, що вийшли з ужитку. Але хоч комп’ютери і поширюють нову форму писемності, вони не спроможні задовольнити всі інтелектуальні потреби, які вони стимулюють.
Два винаходи, що стоять на грані реалізації, можуть допомогти комп’ютеру задовольнити ці потреби. Перший — копіювальна машина, через яку ви можете відсканувати каталоги бібліотек і книжки видавничих будинків. Ви вибираєте необхідну вам книжку, натискаєте на кнопку, і машина друкує і переплітає вашу копію. Це змінить весь видавничий бізнес, це, можливо, знищить книгарні, та не книжки. Книжки будуть зроблені відповідно до бажання покупця, подібно до того, як це відбувалося зі старовинними манускриптами.
Другий винахід — Е-книга: вставивши мікрокасету в корінець книжки чи під’єднавши її до Інтернету, ви отримуєте свою копію. Але ця книга так само відрізняється від звичайної, як останнє видання Шекспіра видавництва Пенгвін від фоліанта 1623 року. Деякі люди, які стверджують, що ніколи не читають звичайних друкованих книжок, тепер читають, скажімо, Кафку в Е-форматі. На папері чи на електронній сторінці — Кафка залишається одним і тим же для читачів, без огляду на точку зору окулістів.
Книжки виживуть завдяки своїй утилітарній цінності, але творчий процес, у якому вони народжуються, можливо, помре. Щоб зрозуміти, чому нам потрібно провести відмінність між системами і текстом. Система є поєднанням усіх можливостей, які випливають із певної природної мови. Кінцевий набір граматичних правил дозволяє вам зробити нескінченне число пропозицій, причому кожний лінгвістичний компонент може бути інтерпретований на тлі інших лінгвістичних компонентів: слово — через визначення, подія — через приклад тощо.
Текст, з іншого боку, зменшує кількість нескінченних можливостей системи до форми закритого всесвіту. Візьмемо казку про Червону Шапочку. Текст починається з певного набору персонажів і ситуацій (маленька дівчинка, мати, бабуся, вовк, ліс) і за допомогою декількох кроків досягає своєї розв’язки. Ви можете читати цю казку як алегорію і робити різні висновки щодо подій та персонажів казки, але ви не можете перетворити Червону Шапочку на Попелюшку.
Але багато які інтернетівські програми передбачають, що історія збагачується послідовними контрибуціями. Знову візьмемо Червону Шапочку. Перший автор пропонує вихідну ситуацію (дівчинка іде до лісу), і наступні контриб’ютори розвивають історію далі: дівчинка не зустрічається з вовком, вона зустрічається з Піноккіо. Обоє опиняються в зачарованому замку. Вони можуть битися з чарівним крокодилом. І так далі. Поняття авторства береться під сумнів.
Таке іноді траплялося в минулому і без порушення авторства. В Comedia dell’arte кожна вистава відрізнялася від попередніх. Ми не можемо визначити окрему роботу, що належить одному автору. Іншим прикладом є джаз-джем-сешн. Ми можемо вірити, що існує оригінальне виконання «Basin Street Blues» завдяки запису, який зберігся. Але існує стільки ж Basin Street Blues, скільки й його виконавців.
Але існує різниця між необмеженим, нескінченним текстом і текстом, який може бути інтерпретований безліччю способів, але фізично є обмеженим. Візьмемо «Війну і мир» Л.Толстого: вам би хотілося, щоб Наташа відмовила Курагіну, ви хочете, щоб князь Андрій вижив і щоб він та Наташа були разом. Перетворіть «Війну і мир» на гіпертекст, і ви зможете переписати історію: П’єр уб’є Наполеона, або Наполеон завдасть поразки генералові Кутузову. Яка свобода! Кожен може стати Толстим!
У «Знeдолених» Віктор Гюго подає нам чудовий опис Ватерлоо. Гюго не тільки знає, що реально сталося, але й те, що могло статися, а що ні. З програмою гіпертексту ви могли б переписати Ватерлоо так, щоб Наполеон переміг, але трагічна велич Ватерлоо, описаного Гюго, полягає в тому, що всі події відбуваються незалежно від волі читача. Чарівність трагічної літератури складається в тому, що ми відчуваємо, що герої могли б уникнути своєї долі, але не зробили цього через свою слабкість, гордість або сліпоту.
Крім того, Гюго провадить далі: «Таке падіння, що шокувало всю історію — невже воно не має причини? Ні... Хтось, кому ніхто не може заперечити, потурбувався про цю подію. Тут пройшов Бог». Ось що каже кожна велика книга — тут пройшов Бог. Існують книжки, які ми не можемо переписати, бо функція їх полягає в тому, щоб навчити нас Необхідності, і тільки якщо вони сприймаються з такого погляду, вони можуть подарувати нам цю мудрість. Їхній репресивний урок незамінний для досягнення вищого стану інтелектуальної і моральної свободи.
