Відклав я за декілька років важкої праці тисячу гривень і вирішив купити щось досить солідне. Довго ходив, вишукував потрібну і доступну для мене річ. Непогано було б придбати меблевий гарнітур, але на весь комплект грошей ще було замало, от і вирішив зупинитися на канапі, що швидко перетворюється на ліжко.
Привіз я цю штуку додому, приладнав до стіни і розклав, як і вимагала інструкція. Правда, для звільнення місця я склав стіл, виніс на балкон стільці і встановив телевізор на шафі. Декілька днів я радів, але потім і шия стала боліти, коли я дивився телевізор майже під стелею, і коліна побив, обходячи канапу, та й набридло весь час одне складати, а інше розбирати. Дружина теж спочатку зраділа, але потім умовила мене пошукати на заміну іншу канапу.
Сьогодні це не проблема, канапу я знайшов в одному з магазинів, але грошей не було, та й стару нема куди діти. Допоміг мені приятель, у нього знайомий працює у комісійному відділі великого магазину і сказав, що допоможе прийняти мою розкладну канапу. Але необхідно оформити за всіма правилами, бо він дуже цінує своє місце. Я погодився, і дійсно, канапу дуже швидко купили, хоч і за меншу ціну. Готівкою я отримав ще менше, бо треба було заплатити податки, оскільки отримана сума вважається моїм прибутком. Довелося мені грошей додати, щось було приховано у дружини, трохи взяли у борг, але вже досить швидко раділи новій канапі. Стіл я розклав, стільці вніс з балкона, хоч телевізор залишився на шафі.
Нова канапа виявилася тісною не тільки для двох, але й для одного, на ній можна було задрімати під сучасні телепрограми, а от нічний відпочинок для нового робочого дня не виходив. Пружини були розташовані так, що тиснули то на нирки, то на серце, і вирішив я купити фотель-ліжко. Історія повторилась, приятель допоміг продати канапу, звичайно, з оформленням усіх документів, але і новому придбанню радів недовго. Не буду розповідати про вади нових речей, наступний продаж і нову купівлю. Поступово я змінив цей фотель на звичайний, потім на робоче крісло, стільці різної конструкції і тепер купив дитячий стільчик, оскільки чекаю поповнення у нашій сім’ї.
Коли я, як чесний громадянин, заповнював декларацію у податковій інспекції, то виявилося, що всі гроші, які я кожного разу отримував при продажу чергового невдалого придбання, оформлювались як прибуток і загальна сума, що я отримав за рік, добре перевалила за десять тисяч гривень, з податками вийшло щось негаразд і я ще повинен був сплатити близько двох сотень.
Гроші ці я назбираю, державі віддам усе, що від мене вимагають, от тільки мені якось незручно перед друзями, що за суму, яку збирав кілька років, залишився я з дитячим стільцем.
Зате втішає, що за податковою декларацією я увійшов до числа найбагатших людей в Україні, перевершуючи не тільки Президента, але й багатьох бізнесменів. От тільки вони їздять на «Мерседесах» і відпочивають на Канарах, а я сиджу на дитячому стільці і дивлюсь телевізор на шафі.
